Ексклюзиви
Четвер, 28 лютого 2008 17:40

"Юрій Єхануров був комсоргом "

Олексій Максименко, 68 років, працює мотористом на водокачці в райцентрі Тальному на Черкащині. У 1960-х він навчався в Київському будівельному технікумі з нинішнім міністром оборони Юрієм Єхануровим, 59 років.

На водокачці Олексій Максименко стежить за показниками датчиків. Якщо потрібно, викликає бригаду ремонтників.

— День відробив — три вдома. Мене це влаштовує, — розповідає він. Перед виходом на пенсію Олексій Павлович очолював місцеву пересувну механізовану колону N4. Має 1000 грн пенсії й 800 зарплатні.

— З Юрою Єхануровим три роки жили в одній кімнаті гуртожитку. Він у нас комсоргом був, — згадує Максименко. —  Познайомилися на другому курсі, коли я повернувся в технікум з армії. Разом підробіток шукали — на стройках, вагони розгружали. Якось на останні копійки пішли в кіно "Подвиг Геракла", а на ранок нічого було їсти. Протрималися до другої години. Першим здався Єхануров. Каже, Макс, піди до Ірини Яківни (це наш куратор) і позич у неї десятку.

Максименко сміється, згадуючи цей епізод.

— Я стидався, але пішов і позичив. За той червонець ми  кормилися до стипендії. Купили макаронів, молока, обязатєльно  булочки-сайки.

Каже, відтоді гроші в учительки позичали часто, але борг віддавали без запізнень.

— Потім Ірина Яківна залишила роботу. Нашим куратором став викладач В"ячеслав Муравйов. Згодом його заарештувало КДБ. Казали, під час війни він був есесівцем у Білорусії. Прийшли на перерві троє у штатському, відізвали його в сторонку. Потім посадили в машину і поїхали. Ким він був, ми узнали з газет. А толковий такий, усе знав, — дивується Максименко.

Додає, що одягалися бідно, але невдовзі почали стежити за модою.

— Майже всі купили пальто-реглан, — згадує чоловік. — Горілки хлопці навіть не пробували. На старших курсах могли собі дозволити пива "Сенатор". Воно продавалося у пляшках, як "кока-кола". Горілки й зараз не п"ю. І як на будівництві працював, не зловживав.

Каже, до футболу хлопці були байдужі.

— Ми шахмати любили. Виграти у нас міг тільки Коля Свистун із сусідньої комнати. Він сідав спиною до доски й називав ходи. І ні тобі ручки, ні листочка! А ми дивимося на фігури й все одно програємо. Юра вчився добре. Єслі мені шо треба — не помню, шоб відказав. Общітєльний був парєнь, говорив по-українському.

На третьому курсі влітку студенти технікуму поїхали в Крим на будівництво севастопольського заводу "Маяк".

— Як старший групи, я виписав Юрі посвідчення будівельника, — згадує Олексій Павлович. — Ми працювали підсобниками. Йшли у другу зміну, а зранку загоряли. В Алупці захотіли видертися на Ай-Петрі. Одна мєстна жіночка відмовляла: казала, що звідти багато п"яних падало. Це образило нас. Видерлися на гору під вечір, доки віддихнули — стемніло. Спустились аж під ранок. Змерзли, думали, що заболіємо, але хоть би хни.

Після технікуму однокурсники не зустрічалися. Тальнівчанин працював виконробом на будівництві заводу в сусідньому Монастирищі. Додому їздив із тальнівською дівчиною Марією, штукатуром. Каже, в них зав"язався службовий роман. Згодом одружилися. За рік у подружжя народилася донька Наталка.

Піди до Ірини Яківни й позич у неї десятку

— Хотів позвати за кума когось із однокурсників, але всі потіралися. Якби знав, ким Юра стане, може б, знайшов, — сміється він.

Чоловік іде дивитися на вікна. Минулого вечора їх побили хулігани:

— Шо за народ тепер пішов. Оце ногою товче, а потім тікає. І, скажи, такі добренні вікна.

Хата Максименка стоїть навпроти водокачки. Там дружина Марія Архипівна доглядає свою хвору 90-річну матір. Донька Наталка, 36 років, — у Черкасах, працює медсестрою в туберкульозному санаторії. 34-річна Оксана на заробітках. Найстаршого з трьох онуків назвали на честь діда — Олексієм, він навчається в Кременчуцькому медучилищі.

Іноді місцеві бізнесмени наймають Олексія Максименка для себе бригадиром будівельників. А вихідними він рибалить на ставку:

— Я рибу їсти не люблю, — каже чоловік. — Ото, буває, наловлю кілограмів десять, а жінка ходить по сусідах і роздає.

1939, 4 березня — Олексій Максименко народився в с. Зеленьків Тальнівського р-ну Черкащини
1960 — вступив до Київського будівельного технікуму
1961 — призвали в армію, служив в Одесі
1964 — на другому курсі технікуму познайомився з Юрієм Єхануровим
1968 — зводив машинобудівний завод у Монастирищі
1970 — одружився зі штукатуром Марією
1971 — народилася донька Наталя; за два роки — Оксана
1986 — очолив пересувну механізовану колону N4
1999 — вийшов на пенсію
Із 2004-го — працює в Тальному мотористом на водокачці

Зараз ви читаєте новину «"Юрій Єхануров був комсоргом "». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода