Юрій Бондаренко викував хрести на церкву

 

40-річний Юрій Бондаренко з райцентру Хорол на Полтавщині офіційно ніде не працює. Чоловік заробляє на життя ковальством.

Після закінчення Хорольського сільгосптехнікуму Юрій 13 років працював ковалем у "Сільгосптехніці" та на механічному заводі. П"ять років тому звільнився.

— Набридла одноманітність. Захотілося творчості, — каже чоловік. — Я — сова, тому прокидаюся пізно. А от працювати можу до півночі, влітку — ще довше.

У Юрія приватний будинок. Гараж на подвір"ї перероблений під кузню з пічкою. В ньому багато залізяччя, інструментів. Під стіною стоять кілька металевих візерунчастих хрестів. Іще один, великий, лежить на землі.

— Викував 12 хрестів для Петропавлівської церкви, що неподалік базару. Поважаю настоятеля храму отця Василя, — розповідає Бондаренко.

До ремесла Юрія призвичаїв батько Володимир, якому зараз 72 роки. Прадід теж був ковалем у поміщика під Гадячем. Чоловік пригадує, як у два роки забіг до кузні й ухопив гарячу залізяку. Місяць лікував опіки на правій руці.

В армії Юрій служив у кавалерії. Його частина була приписана до "Мосфільму". Солдатів знімали в масовках таких стрічок, як "Сталінград", "Гардемарини, вперед!".

Ковані ворота Юрій продає за 2,5–3 тисячі гривень

— Дмитро Харатьян у мене в "духах" ходив, — пригадує Бондаренко. — Із Федором Бондарчуком в одній казармі спали. Нормальний хлопець, не зірковий.

Показує залізну копію рукавиці середньовічного лицаря.

— Для кафе "Мадрид" на трасі Київ — Харків виготовив, — каже. — Решітки на каміни зробив, посуд, ліхтарі, підсвічники.

Юрій виходить із кузні, повертається з фотографіями своїх робіт.

— Якось до мене приїхали хазяї ресторану, привезли іспанця. Йому сподобалися мої роботи. Кликав до Іспанії, в Мадрид, але я не хочу. Тут я сам собі господар, працюю на свіжому повітрі, вдома.

Посеред кузні на столі лежить металевий лист із намальованим крейдою якорем.

— Огорожі роблю на кладовище, — пояснює чоловік. — Цю замовив син на могилу батька. Той був моряком.

Юрій неодружений, дітей не має. Понад рік живе з 23-річною Валентиною. Вона родом із республіки Хакасія, що в Східному Сибіру. Коли тепло, жінка ходить на ринок продавати каву та чай. А взимку сидить удома. З тварин доглядають кота Васю та кішку Мусю. Наприкінці літа Юрій і Валентина збираються побратися.

Бондаренкові пропонували вступити до спілки ковалів-художників.

— Подав документи, — каже він. — Не знаю, чи приймуть. Я ж не маю художньої освіти.

Ковані ворота Юрій продає за 2,5–3 тис. грн. Металева троянда коштує від 60 грн. А квадратний метр огорожі — 250 грн.

1966 — Юрій Бондаренко народився у селі Гвардійське Сімферопольського району в Криму
1970 — родина переїхала в місто Хорол на Полтавщині
1986 — закінчив Хорольський сільгосптехнікум
1988 — після служби в армії почав ковалювати
1991–2001 — працював ковалем на Хорольському механічному заводі
2005 — познайомився з майбутньою дружиною Валентиною

×