— Раз на тиждень когось виносимо. Я вже не боюся, коли хтось падає. По музею в кількох місцях є сховані аптечки з нашатирним спиртом, корвалолом, валідолом і водичкою. Головне не підіймати людину одразу. Коли привели до тями, дайте полежати, щоб відновилося дихання, кровообіг, шкіра має стати рожевою, — каже завідувач столичного Музею медицини 35-річна Наталія Гаврилюк.
У Музеї медицини біля метро Університет можна подивитися на забальзамовані кінцівки людей, дитячі мізки в банці, скелети немовлят.
— Біля картини, де цирульник лобзиком відпилює непритомному пацієнтові ногу, найчастіше непритомніють, — показує чорно-біле зображення двох чоловіків. — Під час ампутації пацієнту робили рауш-наркоз. Били по голові, щоб людина втрачала свідомість і не відчувала болю. Цирульників спеціально навчали, як правильно бити, куди і з якою силою, щоб не переборщити.
Смертність серед пацієнтів була велика, бо операції робили ремісники. Операцією керував анатом, який мав медичні знання. Він стояв поруч і казав, що робити. Але сам не вмішувався, щоб не забруднити рук.
Показує забальзамовану дитячу голівку. На повіках досі видно вії. Експонату понад 100 років. Скло прилягає не щільно до вітрини, але трупного запаху не чути. Колись це були наочні посібники для студентів медичного університету. Приміщення музею раніше називали "Анатомічним театром". Будь-хто разом зі студентами міг прийти в аудиторію, де професори робили розтин тіла, і подивитися на нутрощі.
— Часто чоловіки втрачають свідомість. Якось екскурсію замовила пара. Він — високий, кремезний, у шкіряній куртці, як рокер. Вона — худенька, тендітна. Коли у залі, де самі картини на стінах, я почала розказувати про цирульників, які пускали кров, чоловіку стало зле. Його почало трусити, щоб не впасти, він узявся руками за стіни і так закляк. Із ним ніби припадок стався. Дівчина розплакалася, це було їхнє перше побачення. Не знаю, чи вони ще зустрічалися після того.
У кожному із залів музею є скульптури в людський зріст. Вони дуже реалістичні, тому відвідувачі плутають їх із живими людьми й вітаються.
— Проводила екскурсію для студентів, показувала інтер'єр першої української аптеки. Там статуя аптекаря. Відвідувачі подумали, що то справжня людина стоїть. Я сказала, що скульптура. А в нас є співробітник схожий на аптекаря, інженер Олександр Петрович. Йду зі студентами в інший зал, а інженер на зустріч йде. Студенти оторопіли, а дехто навіть побіг до аптеки подивитися, чи скульптура там і досі стоїть. А колись довелося відвідувачу "швидку" викликати. Літній чоловік підійшов привітатися до скульптури мікробіолога Дмитра Заболотного. Скульптура лікаря зроблена тільки до пояса. Його посадили за стіл, тому в нижній частині не було необхідності. Чоловік привітався раз, потім вдруге. Але Заболотний не відповів. Тоді чоловік торкнувся плеча, і скульптура із гуркотом упала. Відвідувача забрала "швидка". Заболотного сховали за скло.
Посеред залу є реконструкція домашньої кімнати з рожевими шпалерами, вікном із білим тюлем. Це точна копія кімнати, у якій приймав пацієнтів професор Василь Образцов. Його скульптура, наче жива, схилилася над жінкою і мацає їй живіт. Образцов один із перших почав використовувати для діагностики метод пальпації. Тіло жінки гладеньке, а живіт — мякий, наче справжній. Він зроблений із латексу.
— Коли приходять екскурсії сліпих дітей, я дозволяю торкнутися руки професора і живота жінки. Вони вражені, бо звикли, що скульптури мають бути тверді й холодні. Відвідувачі люблять читати книжку з історіями хвороб, яка в часи Образцова називалася "Врачебные сказки" або "Скорбный лист". Лікар на кожного пацієнта виділяв по 10 листів. Записував все про його життя: якого кольору стіни у квартирі хворого, які стосунки із сусідами, що любить їсти, скільки спить.
У сусідньому залі Наталія Анатоліївна показує точну копію операційної, в якій працювали професори Пирогов і Караваєв. Їхні скульптури схилені над чоловіком під простирадлами, якого вони оперують.
— Позаду з мискою стоїть асистент. Ми його називаємо Васею. Бо всі фігури мають імена, а він невідомий простий асистент.
3 
35413
Коментарі
1