— Катю готували на продаж. Її нам з лікарні з боєм віддавали, навіть ручку поламали. У малої був у гіпсі зап'ясток, — говорить про свою 2-місячну дочку 25-річний Андрій Воробйов із селища Верхньоторецьке Ясинуватського району на Донеччині.
Він риє траншею у себе на городі. 23 квітня забрав дружину з донькою з притулку.
— Щоб нас з малою сюди привезти, йому потрібно було спершу одружитися. Бо мені 17 років. І знаходжуся під опікою держави, — пояснює дружина Христина.
Входимо в одноповерховий будинок. На дерев'яних дверях крейдою напис "Кристи" та намальоване серце.
— Коли мене з животом побачив, сказав: "Это не от меня". А тепер ходить по хаті і співає: "Моя любимая жена", — продовжує Христина.
На її руках і ногах помічаю шрами. До 11 років вони з Андрієм були сусідами. Доки її матір не позбавили батьківських прав. Жінка п'яною побила дітей сапою. Христину та її молодших сестру з братом віддали в інтернат.
— З Андрієм я почала зустрічатися у 15 років, коли перейшла до училища. А в 16 ми посварилися. Сама була винна — його не слухалася, гуляла з подружками до трьох ночі. А він чекав. Ми розлучилися. А коли була на сьомому місяці, дізналася, що вагітна. Майстер з училища умовляла зробити штучні пологи. Але лікарі побоялися операції. Коли я розродилася, примушували відмовитися від Каті. Лякали, що в общагє місць для мам з дітьми немає. І якщо заберу дитя з пологового будинку, станемо бомжувати удвох. У роддомі мене ніхто не провідував. Поруч лежали дівчата, яким приносили різну вкуснятину, а я пила одну воду. Через три дні після пологів сказали, що до мене приїхала сестра. Я пішла її зустрічати, а там немає нікого. Вертаюся, ліжечко порожнє. Лікарі винесли Катюню через чорний хід і на "швидкій" відвезли з Ясинуватої в Донецьку обласну лікарню. Я в сльози. А мені кажуть: "А нащо тобі дитина?". І виписали без дочки.
Я поїхала в Донецьк, плакала, обіцяла мити підлогу у відділенні, ночувати на килимку, тільки щоб дали погодувати доню грудьми, — додає Христина Хримля. — У мене увесь одяг від молока був мокрий, але Катю навіть на руки не дали. Зціджувала, просила передати малечі молоко. А мені відповідали: "Йди звідси, невідомо де шлялася і що їла. Дурноє твоє молоко".
Повернути доньку допомогла Дитяча правозахисна мережа.
— Познайомилася з Христиною в лютому в Ясинуватському ПТУ для сиріт, — розповідає 38-річна Тетяна Носач, директор альтернативного молодіжного центру "Місто Сонця". — Я дала їй телефон на випадок, якщо знадобиться допомога. Христинка молодець, що не розгубилася, коли забрали дитину. Я хвилювалася, чи не піде вона топитися. А тим часом Христина по виписці з пологового оформила свідоцтво про народження дочки. Я приїхала в лікарню, підняла на ноги усіх знайомих. Мені погрожували міліцією, ображали. Заввідділу казала: "Якщо вам її довірити, ви її продасте". Я навіть заревіла від образи. А у Христини пропало молоко. Закінчилося тим, що при нас заввідділу подзвонила в Ясинуватський пологовий будинок та прокричала в трубку: "Що ви мені підсунули? Цю дитину мати хоче забрати!". Наступного дня нам віддали Катю.
Після лікарні породілля з дитиною місяць жили у Тетяни Носач в притулку "Місто Сонця". Там їх знайшов Андрій. Він запропонував Христині одружитися. Тетяна Носач подарувала дівчині весільну сукню. Наречений за годину до розпису позичив у брата святковий костюм.
— Доця і нас помирила, і Христю з моїми батьками подружила, — згадує Андрій. — Хоча народилася Катюха незаплановано. Сама попросилася на світ.
Він заробляє ремонтом машин. У будинку робить ремонт, сам готує їжу. Христина весь час з немовлям.
— Не вірю, що така завзятість лікарів тільки заради того, щоб в державі стало на одну сироту більше, — каже батько. — Це точно, що у них був покупець на мою гарнюню доченьку.
— Навіщо відправляти дівчинку у відділення для важких діток, якщо вона народилася здоровою? — дивується Тетяна Носач. — Можливо, ми випадково зіткнулися з такою схемою усиновлення через дитячу лікарню? На новонароджених від молоденьких дівчат є великий попит. Навіть до нас іноді звертаються бездітні пари з питанням, чи немає охочих відмовитися від дитини. Але якщо неповнолітня мати хоче бути зі своєю дитиною, потрібно дати їй шанс. У ранньому віці мам-сиріт держава штовхає на злочин по відношенню до своїх малят. А потім така жінка — соціальний інвалід. До 25 років наплодить декілька сиріт, кидатиме постійно.
"Місто Сонця" веде проект "Врятувати зозуленя" півтора року. За цей час вдалося повернути неповнолітнім матерям-сиротам 11 дітей. У сімох з них змінилася доля — двоє вийшли заміж, п'ятеро знайшли житло та роботу. У "Місті Сонця" живуть четверо матерів з дітьми від 1 місяця до 1,5 року. Влітку має бути ще одне сирітське весілля.
3 
1
Коментарі