"Три роки тому я переїхала у Херсонську область з Полтави, — пише Світлана Миколаївна, 57 років. — Зійшлася з на рік старшим чоловіком. Живемо у цивільному шлюбі. Він 10 років тому розлучився з дружиною, має двох дорослих дітей. Вони прописані у його будинку, але з батьком спілкуватися не хочуть. Я почала хворіти. Думаю, це його колишня дружина мені поробила. Боїться, що чоловік на мене оформить заповіт. Боюся, що зживе мене з цього світу".
Лист читає столичний біоенергетик Мирослав Олійник. Сканує долонею паспортні фото Світлани та її чоловіка.
— Не бачу на вас порчі. Попередня дружина чоловіка давно почала нове життя. На хату чоловіка вам розраховувати марно. Спадщину він оформить на дітей. Помириться із сином улітку.
"У нашому роду вже двоє померли у воді, — пише Анастасія Максимівна з Київщини. — Дядько в озері втопився під час зимової рибалки, тітку знайшли на березі річки у червні 2002 року. За яких обставин утонула чи хтось втопив, ми не знаємо. Син хоче записатися у басейн, а я боюся пускати. Коли довго миється у ванні, стукаю і перепитую, чи живий. Недавно приснився сон, що він пливе у човні, а його накриває хвиля на 2 метри".
Надсилає знімок. Чорнявий хлопець стоїть на порозі школи. На грудях — стрічка "випускник 2006".
— Над хлопцем немає ніякої загрози. Восени зіграєте весілля. Він стане багатодітним батьком — матиме трьох чи чотирьох дітей. Прокляття утоплеників на роду немає. Родичі тонули через власну необачність.
"У дочки за воротніком знайшла голку з чорною ниткою, — пише 47-річна Олена Михайлівна з Івано-Франківська. — Ми все спалили, але через рік вона розійшлася з чоловіком і залишилася з 3-річним сином на руках. Хто міг бажати їй такого нещастя?".
Надсилає весільне фото доньки та її чоловіка. Подружжя побралося 2008 року.
— Чоловіка у доньки відбила самотня подруга. На голці чарують відьми. Підкидають під поріг, втикають у віконні рами, встромляють в одяг чи подушку. На закопченій голці з обламаним вушком можуть поробити на смерть. Знахідку треба спалити на перехресті.
3 
1
Коментарі
4