"И тебя с праздничком", — заминається приятель на великоднє вітання "Христос воскрес!".

Він щойно записався у казаки в російському місті Вологда. У квітні, в 43 роки, став пенсіонером. Служив у міліції на півночі Росії. Відставники, військові та міліція там ідуть у казаки. Платять менше, але на життя вистачає, пояснює приятель. Казаків ставлять охоронцями місцевих базарів. У їхніх посадових обов'язках "хранить веру православную": у неділю бути на службі в церкві. На великодній службі стоять десяток казаков — опецькуватих чоловіків у синій формі та півсотні бабусь із кошиками. Молодші вологжани паски не святять.

Великдень у Росії — не свято, як в Україні. У понеділок треба на роботу. От молодь і відпочиває, пояснює Олексій.

— Скоро будуть вихідні на 1 і 9 травня. Отоді будуть празники, — розповідає про російські порядки. — Коли у нас свята? Ще празнуємо Новий рік, 8 березня.

Перший московський цар Іван Грозний планував перенести у Вологду столицю Московії. Щоб убезпечитись від інтриг тамтешніх бояр. У центрі Вологди — шість старовинних церков. У двох правлять. Іще дві використовують під сховище міського архіву. В одній улаштували м'ясну лавку. Аби приміщення не стояло пусткою, виправдовує приятель. Дорогою додому показує на побілений храм із височенною маківкою.

— Оту церкву викупили сектанти. Нам туди не можна. Люд у Вологді православний.

Розказую Олексієві про "Русскій мір" — гасло московського патріарха Кирила, яке той просуває в Україні.

— Це правильно, — пожвавлюється казак. — Київ — це ж свята Русь. На хріна пускати туда всяких сектантів? Бачиш отой танк у парку? Раніше тут місцеві проститутки чергували. Тепер вони всі працюють у банях. Можна сходити. Треба зараз зайти за пляшкою. Власть зовсім оборзіла: після дев'ятої вечора заборонили торгувати горілкою.

На обід їмо магазинний куліч. Олексієва дружина накрутила млинців із капустою та м'ясом. Під горілку — олів'є. Увечері йдемо в кіно. Показують романтичну комедію: московська модель закохалася в банківського клерка.

×