— Через пару днів після розстрілу людей на Майдані тато посадив нас у бус і повіз до Києва, бо просилися. Мама залишилася з двома найменшими вдома, — розповідає 20-річна Іванка Блажеєва з райцентру Дунаївці на Хмельниччині. Навчається на психолога в Любліні. Її батько брав участь у Революції гідності в столиці. Возив туди своїх дітей. Має їх 14.
— Для мене тато — авторитет. З ним нічого не страшно. Виховував нас патріотами, — продовжує. — Під час Майдану щодня дивився онлайн-трансляцію з Києва. Нервував. А тоді поїхав сам. Часом приїздив, щоб поробити домашні справи. Про нас у селі пішли плітки, що їздимо туди за гроші.
На Майдані батько Іванки зустрів своїх синів, які навчалися в Польщі.
— Якось мати сказала, що старший Антон з'явився у мобільній мережі. Хоча мав бути в Любліні, де вчиться на історика. Мама здогадалася, що він в Україні. Тоді з Польщі приїхав Льоня. Навчається на священика. Але його звільнили лише на пару днів.
Ми вдома щодня молилися. А в церкві теж казали — їздимо по гроші. Потім сільський священик поїхав до Києва. Коли повернувся, в Дунаївцях стали проводити міжконфесійні молитви. Щоб удалася Революція гідності, і за людей, які там перебувають.
У першу ніч розстрілів батько Володимир Блажеєв знову зібрався на Майдан. За кілька днів повернувся, щоб забрати дітей у Київ.
— Мої сапожки були в попелі зі спаленого Будинку профспілок. То я їх довго не мила. Тримала як пам'ять. У мене перед цим був день народження. Тато зробив найкращий подарунок, — говорить Іванка.
Її батько тримає господарство. Вирощує кукурудзу. З часу Революції гідності в родині народилися двоє дітей. Сім'я з іншими жителями селища допомагає воїнам АТО.
— Доки була вдома, разом з усіма плела маскувальні сітки. Гроші збирали на спорядження, — додає Іванка.
Після навчання вона хоче повернутися в Україну.
3 
1
Коментарі