У Тернополі 16 лютого попрощалися із настоятелем Свято-Троїцького духовного центру ім. Данила Галицького Анатолієм ЗІНКЕВИЧЕМ. Помер у лікарні на 67-му році. Останні кілька тижнів тяжко хворів.
— Знала отця Анатолія 20 років, — розповідає місцева жителька 52-річна Тетяна Шевчук. — Він для нас був учитель і наставник. Не можемо уявити, що його голос більше не почуємо з вівтаря. Він завжди говорив, що церква — це не тільки дім молитви, а й милосердя. Закликав робити добрі діла, допомагати ближнім. Він учив прихожан правильно жити.
Анатолій Зінкевич закінчив Ленінградську семінарію та Московську духовну академію. 16 років провів у Почаївській лаврі. Вів служби в львівському соборі Святого Юра, був настоятелем кількох парафій на Тернопільщині. Свято-Троїцький духовний центр очолив 2011-го.
— Дружину привіз із Санкт-Петербурга, — говорив Анатолій Зінкевич. — Коли вчився там, вона з бабусею прийшла на службу. Ми розговорилися і почали зустрічатися. Одразу зрозумів, що Наталія послана мені Богом. За півроку ми повінчалися. У родині дружини мене довгий час представляли інженером, а не священиком. Її батько обіймав високі партійні посади, а мій — був репресований. Але згодом, коли мене переслідував КДБ, тесть не раз рятував. Хоч дружина і росіянка, стала патріоткою України. Якось знайомий після розмови з нею сказав: "Дай мені десять таких росіянок, і я зроблю переворот, після якого наша держава стане процвітати".
Мав шестеро дітей. Троє синів стали священиками. Старший Олег прийняв чернечий постриг. Він — владика Симеон, єпископ Дніпропетровський.
3 
1
Коментарі