Жінка після зради відсудила в чоловіка квартиру й бізнес
"Пів року тому я втратив батька, — пише 57-річний Олексій із Чернігівської області. — Через війну не мав часу на оформлення спадщини. Матері не стало 19 років тому, сестра живе в Бразилії й на хату обіцяла не претендувати. Але виявилося, що племінник пішов проти її волі та планує привласнити дім, у якому я живу 20 років. Доведеться судитися. Він готовий відмовитися від спадщини за умови, що я сплачу йому 30 тисяч доларів. У мене є тільки половина. Збирав на квартиру для доньки".
Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Сканує долонею родинне фото, зроблене 2019-го. На звороті підпис — "Батькові — 80 років". За столом сидить Олексій із сестрою Мариною, племінником Олегом і батьком Петром Миколайовичем. Перед іменинником торт зі свічками.
— Не спішіть віддавати племіннику гроші. Навіть якщо справа дійде до суду, вийдете з нього переможцем. Живете в цій хаті від народження, доглядали батька, на відміну від сестри та племінників. Шкода, що вчасно не оформили заповіт. Тяганини зі спадщиною вдалося б уникнути.
"Ніколи не думала, що шкодуватиму про свій вибір, — пише 30-річна Оксана з Рівного. — У 20 років зустрічалася з двома хлопцями одночасно. Але довго такі стосунки приховувати було важко. На День Валентина обидва освідчилися. Я погодилася стати дружиною Антона, бо був перспективний і заможний. Але за рік, коли народила Олесю, він почав спати з іншими жінками. Я стала вимагати розлучення. Антон повернувся в сім'ю, і зради на деякий час припинилися, але потім усе повторилося. Міг бурмотати уві сні чуже ім'я, мені казав, що їде у відрядження, а сам втікав до коханки. Перед війною наважилася на розлучення. Він погрожував, що відбере дітей. Але 25 лютого я з сином і донькою виїхали в Німеччину. Доки не закінчиться війна, повертатися додому боюся. У соцмережах знайшла Андрія, з яким познайомилася за місяць до зустрічі з Антоном. Він холостяк, має бізнес і живе в Польщі. Не знаю, чи варто йому нагадувати про себе. Чи дасть нам доля другий шанс? Чи зверне він на мене увагу, якщо довідається, що маю двох дітей?"
Надсилає паспортні фото Антона й Андрія. Обоє — бородані. Біоенергетик кладе на фотографії праву руку, заплющує очі.
— Мало знаєте про Андрія. Особисте життя в соцмережах не афішує. Має дівчину, з якою скоро побереться. Антон багато чого переосмислить, намагатиметься вас повернути. Не оглядайтеся в минуле, якщо хочете хорошого майбутнього для себе й дітей. Нові стосунки розпочнуться тоді, коли найменше цього чекатимете.
"У 59 років мати зібралася заміж ушосте, — розповідає в листі 36-річний Валентин із Київської області. — З батьком вони прожили кілька років після мого народження. Він поїхав на заробітки і зник. У мене були три вітчими, з якими мама намагалася стати щасливою, але нічим хорошим ці стосунки не закінчувалися. Один повісив на матір кредити і втік за кордон. Уп'яте вона одружилася, коли я закінчив університет. Надіявся, що ці стосунки в неї назавжди, бо вони з Борисом любили одне одного. Але за 10 років шлюбу він почав зраджувати. Мати подала на розлучення. Щоб помститися, відсудила у зрадника квартиру й бізнес, що починали удвох. Зареклася, що більше ніяких романів, доки не зустріла Славу. Він удвічі молодший від мами й годиться мені в брати. Але її це не зупиняє. Він ледачий, на роботу йти не хоче, спить до обіду. Боюся, що сяде нам на шию".
Надсилає фото матері. Вона зеленоока, має кучеряве каштанове волосся, перманентний макіяж брів.
— Боїтеся, що новий шанувальник матері стане нахлібником і претендуватиме на вашу нерухомість. Ніяких прав на чужі квадратні метри в нього немає, але зжитися з ним під одним дахом не надійтеся. Зробить усе, аби посварити вас із матір'ю. Плануєте побратися до кінця року. Не варто скасовувати шлюб через війну. Матір подарує вам одну з квартир, які здає в оренду. Стосунки з молодим чоловіком хоч ненадовго, та все ж зроблять її щасливою.
"Сестра має трьох дітей, але всі виїхали за кордон, — пише 67-річна Таміла з Сумської області. — Вона лежача. Діти висилають гроші, але доглядати за нею навіть за велику зарплатню ніхто не хоче, бо любить поскандалити. Живемо недалеко від російського кордону. Багато людей роз'їхалося через обстріли. Мене від сестри розділяє 20 кілометрів, але через день їжджу, щоб зварити їсти й помити. Почали з'являтися пролежні. Просила молодшу племінницю повернутися і доглядіти матір, але в неї нема ні часу, ні бажання. З матір'ю на ножах, бо не дозволила їй вийти заміж за п'яницю і наркомана. Племінники на мої дзвінки не відповідають. Забули, як мати їх доглядала, їздила на заробітки в Польщу, щоб усіх пристроїти в університет. Мене чоловік сварить, що взяла цю ношу на себе. Але вона моя сестра, інакше не можу".
Біоенергетик дістає з конверта фото Таміли із сестрою Лілею, зроблене 10 років тому. Жінки тримаються під руки на ганку. На підвіконні сидить чорний кіт.
— Доглянути сестру доведеться самотужки. Для цього навіть перевезете її у свій дім. Чоловік бурчатиме, але зрозуміє. Марно намагаєтеся достукатися до дітей. Власні інтереси ставлять понад усе. Від опіки над матір'ю намагаються відкупитися грішми. Не нехтуйте їхньою пропозицією переписати на вас будинок сестри. Ця нерухомість не буде зайва. Жити там діти чи внуки не погодяться, але продати за вигідною ціною зможете після війни.
"Ми з дружиною хотіли дітей, — пише вінничанин Ігор, 34 роки. — Перед вагітністю їй наснився сон, ніби ловить у ставку рибу руками. Народилася донечка. Але пологи пройшли з ускладненнями, дружина перенесла кілька операцій. Більше виносити дитину не зможемо. Але ми обоє з багатодітних родин, і знаємо, наскільки важливо мати братів і сестер. Дружина заговорила про усиновлення, а я не можу на це наважитися. Боюся, що не прийму чужу дитину, як рідну. Кілька тижнів тому мені наснилася риболовля. У всіх повні відра улову, а в мене тільки дві плотви".
Біоенергетик запалює свічку, обводить нею навколо весільної світлини подружжя. Жінка у вишитій сукні й вінку, чоловік — у вишиванці. За ними на сходах біля загсу стоїть пів сотні родичів і друзів. Свічка розгорається, клубки диму розносяться по кімнаті.
— Сон у руку. Скоро станете татом для двох дівчат. Боїтеся усиновлення після розмови з батьками. Вони знайшли купу аргументів, щоб застерегти вас від цього. Сходіть із дружиною на безкоштовні курси для майбутніх прийомних батьків. Це не лише змінить ставлення до усиновлення, але й додасть рішучості в цьому питанні.
"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"
5 
35413
Коментарі