Суперздібності передаються дитині від діда

"За останні пів року мене двічі повертали до життя, — пише 49-річний Олег із Донецької області. — У квітні в наш будинок влучила ракета. Живими лишилися двоє сусідів, які ховалися в коридорі. Мене винесли, поклали поруч із "200-ми". Якби не заворушив рукою, повезли б у морг. За два місяці вдруге попав під обстріл. Куля пройшла навиліт. Відключився. Сниться покійний знайомий. Я радий його бачити, тягну руки, щоб обійнятися. А він як штовхне мене. Отямився, побачив лікарів і знову знепритомнів. Тимчасово виїхали у Дніпро, де я лікувався. Дружина боїться повертатися додому, але я знову зібрався їхати, бо там батьки. Їм треба допомога й догляд. Боюся, що більше звідти не повернуся".

Листи коментує київський біо­енергетик Мирослав Олійник. Дістає з конверта фото Олега. Він високий, худий, у джинсовій куртці.

— Залишилися живі, бо доля відміряла вам багато років. Але повертатися під обстріли не варто. Заберіть батьків на кілька місяців із зони бойових дій. Як тільки військові звільнять території від ворога, повернетеся в батьківську хату. Поки що переїдьте до доньки у столицю. Вона хвилюється, готова прихистити вас із родичами. Допоможе знайти роботу, бо відмовитеся жити за її рахунок.

"Онукові 5 років, а він вже знає три мови й таблицю множення, — розповідає в листі 51-річна Олена з Київської області. — Ми живемо в селі. У школи раннього розвитку Артема не водила. Донька на заробітках у Польщі. З 2 років виховую онука сама. Говорила з вчителькою старшої онучки. Наполягає, щоб я дитину важкими прикладами й задачами не навантажувала, бо мозок ще недозрілий. Але мови він вчить без мене через додаток у смартфоні. Крім української, говорить польською та англійською. Мабуть, цей дар передався від батька. Моя Юля вчитися не хотіла й не любила".

Надсилає фото внука Артема. Він русявий, синьоокий, у зеленій футболці з Мікі Маусо". Біоенергетик запалює свічку, обводить навколо знімка. Дим розноситься по кімнаті, вогонь розгорається.

— Суперздібності діти успадковують від діда по батьковій лінії. Навчився читати ще у 4 роки. З письмом буде гірше. Його почерк мало хто зможе зрозуміти. Але це не привід засмучуватися. Багато писати в житті йому не доведеться. Чимало часу проводитиме за комп'ютером. Нові таланти відкриє в собі після 10 років. Підтримуйте й розвивайте його інтереси. Купуйте книжки, що цікавлять. Встановлюйте додатки у смартфоні на розвиток логіки та мислення.

"Шукаю наречену для сина, — розповідає в листі вінничанка Ніна Тимофіївна, 67 років. — Він роботящий, до 40 років одружений не був. А потім побрався з аферисткою, якій треба були тільки його гроші. Ігор планував відкрити автомайстерню. Але заощадження зникли, як і невістка. Писали заяву в поліцію, шукали її по всій області. Спочатку ховалася в тітки, потім утекла в Німеччину. Ігор розчарувався в жінках, але не хочу, щоб доживав віку самотнім. Сватала його з онучкою знайомої. Але їй 20 років, тому в них різні інтереси. Зараз переписується з жінкою, якій недавно виповнилося 36. Вона з іншої області. До нас переїжджати не хоче. Кличе його до себе, а я без нього не виживу. Він це теж добре розуміє, тому шукає відмазку, щоб не їхати".

— Не втручайтеся в особисте життя сина, якщо не хочете нажити ворога. Він краще знає, яка жінка йому підходить. Заради нареченої вас не покине, але марно сподіваєтеся, що витримаєте з невісткою під одним дахом. Спробує жити в цивільному шлюбі з місцевою. Часто залишатиметься в неї на ночівлю. Не виступайте проти цих стосунків, якщо хочете онуків.

"Із Максом познайомилися в потязі до Києва, — пише 29-річна Лілія з Тернопільської області. — Рідко заводжу знайомства, але встояти перед ним не змогла. Проговорили всю ніч. Він запросив на побачення. Під час третьої зустрічі я була готова вийти за нього заміж. Але якось випадково побачила його в обіймах іншої жінки. Виявилося, Максим одружений і скоро стане батьком. Роман зі мною був для нього розвагою і розбив моє серце. А найгірше те, що ми продовжуємо зустрічатися таємно. Я починаю звикати, що він цілує мене, а коханою називає по телефону іншу жінку. Дружині бреше, що затримається на роботі, а сам лежить у ліжку зі мною. Розумію, що це неправильно. Хочу, щоб був тільки мій, але нічого більшого він дати не може. Ходила до психолога. Спробувала перервати наш роман. Протрималася два тижні. Ми знову разом".

Біоенергетик кладе на стіл фото Лілії й Максима. Кучерявий бородань цілує в плече білявку в шифоновій блузі.

— Скоро про роман довідається дружина. Йому пробачить, а вам дошкулятиме ще довго, бо має впливових друзів. Не наражайте себе на небезпеку через інтрижку, що не принесе щастя. Мрієте про сім'ю і дітей, але зв'язуєте собі руки безперспективними стосунками. Що швидше припините їх, то швидше зустрінете партнера, який стане надійним чоловіком на все життя.

"Молодший син пішов на війну замість старшого, — пише 59-річна Світлана Миколаївна з Київської області. — Його брату Іванові дали повістку. Олексій пішов у військкомат раніше, бо прочитав — якщо одного сина забирають, то іншого не мають мобілізувати. Питаю: "Навіщо ти так зробив?" А він: "В Івана дружина й діти. А в мене тільки дівчина. Якщо мене не стане, вона іншого знайде й заміж вийде. А хто Іванових дітей на ноги поставить, якщо не він?" Вони з братом ніколи не були близькі, бо мають велику різницю у віці. Але коли почалася війна, по черзі возили гуманітарну допомогу на передову. Дівчина Олексія недавно дізналася, що вагітна. Це додало йому мотивації знищувати ворога й відвойовувати захоп­лені землі. Сину важко, але назад не рветься. Молимося, щоб повернувся живий, хоча щоночі сняться страшні сни".

Біоенергетик дістає з конверта фото Олексія і його дівчини Лесі. Вони однакового росту. Обоє русяві, синьоокі.

— Проганяйте погані передчуття. Сни навіює тривога. Довіряти їй не варто. До народження сина Олексій повернеться додому. Матиме проб­леми зі шлунком та спиною, тому деякий час йому доведеться провести в госпіталі. Старший брат за рік стане батьком втретє.

"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

×