30 березня народний депутат Богдан Губський у київському офісі на Шота Руставелі святкував 43-й день народження.
— Під"їжджайте, Богдан Володимирович на місці, — повідомляє по телефону секретарка. — До нього з самого ранку така черга з квітами!
Приймальня на 10-му поверсі завалена трояндами, герберами, ліліями... На столі — коричнева скринька під старовину: очевидно, всередині — дороге вино чи коньяк. Підходить чоловік у коричневому шкіряному піджаку. В руках — важкий пакет і екзотичний рожево-червоно-жовтий букет.
Що за квіти? — питаю.
— А Бог його знає, — просто озивається він. — Який дали, такий і вручу.
За лакованими дверима лунає сміх і дзвін келихів. Звідти виходить молода мініатюрна блондинка з корзиною квітів і насилу ставить її на стіл.
У світлій залі накритий стіл: сік, коньяк, салати, канапки з ікрою, червоною рибою і сиром. Губський — у дорогому костюмі кольору мокрого асфальту, білій сорочці та світло-блакитній краватці.
Ми виходимо в сусідній кабінет, на стінах якого висять старовинні французькі карти.
Кучма ніколи мене не вітав
— На мій день народження завжди парламентські вибори, — сміється іменинник. — 1998-го це сталося у ніч з 29-го на 30-те, 2002-го — з 30-го на 31-ше. А нині я знаю результати!
Хто привітав першим? — цікавлюся.
— Дружина Євгенія. Подарувала своє фото у дуже красивій рамочці — спеціально її замовляла. Завтра обов"язково поставлю на стіл. Старший син Володимир — у Лондоні, влаштувався у великий інвестиційний банк. Молодший — Віталій — ще вчиться. Спочатку привітали мене з перемогою на виборах. А вже потім побажали, щоб через політику не втратив сімейного затишку.
Юлія Тимошенко вітала?
— Ну, звісно, — розпливається в усмішці пан Богдан. — Юлія Володимирівна о 10-й ранку привезла до штабу купу червоних троянд. Побажала боротися до кінця і завжди залишатися людиною.
У Губського втретє дзвонить у кишені мобільний.
— Так, так! — гукає він. — Бурмістров цим займається, він на тебе вийде!
Політики, з якими раніше працювали, вітали?
— Ви "Нашу Україну" маєте на увазі? — сміється він.
Ні, Леоніда Даниловича...
— Кучма ніколи не вітав мене, навіть коли ми працювали разом. А Ющенко не дзвонив. Може, ще зателефонує, хоч не знаю... Оригінальний подарунок зробили нам у Черкасах. Ми не добирали там кілька балів, то декілька депутатів обласної ради приєдналися до БЮТ, і тепер ми у Черкасах перші!
Чудову річ, — хвалиться далі, — подарував Микола Томенко, — іменинник приносить із сусіднього кабінету книгу "Історія України-Руси", датовану 1912 роком. — Це раритет, — акуратно гортає тоненькі пожовклі сторінки. — Дивіться, — підходить до французької мапи XVIII століття. — У іноземних джерелах наші території позначені як козацькі землі, а не як Росія! Один історик, — каже, — довів, що писати Тараса Шевченка вчив Василь Губський. А у мене в роду є прапрапрадід Василь Губський, і він жив якраз на батьківщині Тараса. До речі, на київських землях Губські вже понад 150 років.
Знову тренькає телефон.
— Перейду на російську, — тихо пояснює. — Друг з Москви телефонує.
Наступні три хвилини він дякує і розпитує співрозмовника про справи.
Як святкуватимете ввечері?
— Посидимо вдома. По ресторанах ходити не люблю. Дружина щось смачне приготує. Я дуже люблю олів"є.
1963 — народився у Києві в родині військовослужбовців
1984 — одружився з Євгенією
1985 — народився син Володимир
1985 — закінчив факультет кібернетики Київського університету
1988 — народився син Віталій
1994–98 — голова Ради директорів концерну "Славутич"
1993–98 — перший віце-президент ФК "Динамо" Київ"
1998 — доктор економічних наук
з 1998 — народний депутат, фракція "Єдина Україна", групи "Народовладдя", "Демініціативи-Народовладдя", фракція "Єдина Україна", з лютого 2006 — БЮТ
2 
1
Коментарі