— Я довго відмовлялася від цієї ролі. Боялася провалу. Не хотіла зіпсувати ту роботу, яку ми зробили в театрі, — каже актриса 43-річна Ірма Вітовська. Вона зіграла бабу Прісю у фільмі "Брама", що цього року вийде на екрани. Створений за п'єсою українського драматурга Павла Ар'є "На початку і наприкінці часів".
Ви зіграли бабу Прісю і в театральній версії п'єси — виставі Стаса Жиркова "Сталкери" в Молодому театрі. Чим відрізняються ці роботи?
— У нас вийшли два різні персонажі.
У театрі баба Пріся — це покоління 1920-х, яке знало, що таке голод, репресії, війна. Одна окупація, друга. Це людина, яка використовує все — аби вижити.
Кіно робиться іншими засобами. У фільмі це жінка, яка вісім років не спілкувалася з людьми. Вона вбиває здобич, не завжди має де помитися. Це — тваринний світ. У 86 років баба кріпка. Вона уособлює образ вічної баби, стихії, лісовика.
Для мене це можливість зіграти роль жінки, майже удвічі старшої. З іншим досвідом, історією, долею. Це той шлях, який я ніколи не пройду.
Як вас "перетворили" на 86-річну?
— Наші майстри зробили унікальний грим. Його накладали щодня по 2 години. Наполягла: жодних лінз в очі, бо я не зіграю. Єдиний секрет — просила, щоб на одну повіку наліплювали більше силікону, аби її було важко відкривати. І це на екрані дало враження початкової старечої катаракти.
Для мене це була надзвичайна жертва фізична. По 12 годин у силіконі. Потім довго лікувала шкіру. Губи облазили. Емаль на зубах відновлювала. Їла раз на день — мені відклеювали губи о пів на четверту дня.
Ми жили в Овручі Житомирської області. А їздили в покинуті чорнобильські села. Кілька годин лісом. Мене будили о третій ночі. О 5:00 — вже на майданчику. Снідаю бутербродом із кавою. Дві години на грим: малюють усі прожилки, пігментні плями. І так — щоранку. Робота із 7:00 і доки видно надворі. О 23:00–23:30 — я поверталася в готель.
Чорнобильська зона справила враження?
— У лісах бачила гадюк, вовків — природу, що відновилася. Одного разу лось вийшов назустріч.
Ми знімали в хаті однієї жінки. Її діти після смерті матері здали нам цей дім. Там були ікони, меблі, тарілки, піч, ліжко, лава. Жінка заготувала собі великий дубовий поліський хрест. Але поховали її під традиційним пам'ятником. Хрест стояв у сараї. Ми його використали у зйомках: у дашках хреста глядач бачить бабу й онука. Вона усвідомлює, що дитина загине.
Дорогою до знімального майданчика минали цвинтарі. Поліщуки вішають там рушники. Де родини приїжджають на могили — полотнища свіжі, білі. Де не були давно — вицвілі, жовті. А десь колихається тільки чорна шмата, може, родини вже й немає.
Цього року вийде фільм "Таємний щоденник Симона Петлюри", в якому ви зіграли дружину головного отамана військ Української Народної Республіки Ольгу. Чим привабила ця роль?
Мій персонаж розкриває — який Петлюра вдома, який він як людина. Вони зустрічаються в готелі в Парижі. Життя перетворилося на постійне переховування, страх. Вона каже: я виходила не за отамана, а за хлопця, який гарно співав і мені подобався. Є слабина жінки, яка втомилася. Коли Муравйов (командир загонів Червоної гвардії, організатор масових убивств в українській столиці 1918 року. — ГПУ) стоїть під Києвом, вона говорить: "Усі їдуть!" Ніби підбиває його тікати. А потім осікається — розуміє, кому вона це каже.
Грати людину в момент зламу — найцікавіше.
Якими рисами, знаннями, навичками має володіти актор?
— Актори мають читати, дивитися візуальне мистецтво — виставки, живопис, дизайн. Слухати музику, оперу. Актор убирає з життя різних персонажів. А потім — у якийсь момент — віддзеркалює їх. Так у мене було з Лесею (перший український комедійний серіал "Леся+Рома", де Ірма Вітовська зіграла разом із Дмитром Лаленковим. Ішов із 2005 по 2008 роки. — ГПУ). Таких жінок багато. Це зібрані таргани всіх чоловіків і жінок.
Канал ІСТV почав відбирати акторів для продовження серіалу "Леся+Рома". Ви не будете брати в ньому участь?
— Серіал закінчувався тим, що Леся з Ромою всиновили 5-річну дівчинку Жужу. І Леся завагітніла. Його можна було би продовжувати, показавши конфлікт із дітьми, які виросли за 10 років. Наприклад, дівчинці 16, вона вся поринула в науку, не цікавиться хлопцями. І це трагедія для Лесі. Тоді я розумію, для чого повертатися до цього формату. Але в нинішньому проекті не бачу нічого нового.
Кого мрієте зіграти?
— Мрію втілити поетесу Олену Телігу (українська публіцистка, діячка Організації українських націоналістів. Її з чоловіком гітлерівці розстріляли в Бабиному Яру в Києві 1942 року. — ГПУ). Вона мені запала в серце, ще коли я з дитячим візочком гуляла парком Київського політехнічного університету. Там є пам'ятник — Теліга на лавці.
Мені подобається її безкомпромісність. Постать, якої нам зараз не вистачає. Подвиг — це щоденна цивільна праця, казала вона. І вона врешті виграла — бо сидить у парку зі студентами. Вони біля неї розмовляють, вішають рюкзаки їй на руку.
Ви з початку війни не знімаєтеся в російському кіно.
— Так, я відмовилася від російських проектів. За чотири роки не мала жодного. Втрачаю фінансово. Але це мій фронт. Я не здамся.
Однак залишається питання до держави: чому український кінематограф не розвивався протягом 15 років? Держава мала би підтримувати виконавців, які розмовляють українською. Такий артист навіть мовчить своєю мовою в кадрі — поглядом, наголосом, звичкою.
А яку державу ми будуємо, якщо деякі наші викладачі, які самі знімаються в російських фільмах, радять вчити російську. Що ви тут робите? Нічого вам не муляє? Що наші хлопці вертаються без рук, без ніг, без життя. Вибачити можна багато, але не продаж країни.
49 українських фільмів вийдуть у прокат цього року, за інформацією Державного агентства України з питань кіно.
Зіграла у понад 30 стрічках
Ірма Вітовська народилася 30 грудня 1974 року в Івано-Франківську. Батьки — інженери. Закінчила Львівський державний музичний інститут. 1998-го переїхала до Києва. Працює в Молодому театрі.
Зіграла ролі у понад 30 кінострічках. За ситуаційну комедію "Леся+Рома" отримала премію "Телетріумф", удруге — за серіал "Лист очікування". Нагороджена "Київською пектораллю" за роль баби Прісі у виставі "Сталкери".
Заслужена артистка України.
Два роки поспіль входить до рейтингу "100 впливових жінок України", за версією журналу "Фокус".
Заміжня втретє. Чоловік — бізнесмен Віталій Ванца. Виховують 6-річного сина Ореста.
— Ми любимо подорожувати. Мандрівки розвивають — новий куточок, інші люди. Сенс у тому, щоб дізнаватися більше. Іван Якович Франко знав 14 мов, писав багато. Леся Українка за два місяці вивчила грузинську, коли закохалася. Кожне покоління в чомусь крутіше. Але скільки ми не взяли з тих часів, — каже Ірма Вітовська.
Робить ляльки-мотанки.
2 
1
Коментарі