Село Ставки Бершадського району — на кордоні Вінниччини й Кіровоградщини. Там живе чемпіон світу з городків — 45-річний Анатолій Телятников. На обійсті в нього є три зали: тренажерний, для настільного тенісу і для городків. А поряд — тенісний корт.
— Треба людей до елітного спорту привчати, — каже господар. — Нічого не шкодую, лише б не пили.
Повз ворота їде чоловік на підводі, везе сіно.
— Петре, приходь пограємо, — гукає йому Анатолій.
— Під вечір буду, — хльоскає той віжками.
На подвір"ї стоїть новенький зелений "опель". Це — приз Телятникова за перемогу на чемпіонаті світу. Найсильніших городочників — із Німеччини, Швеції, Фінляндії, Білорусі, Росії — українець у серпні переміг у німецькому місті Карлсруе.
— Німці були в шоці, — розповідає. — Раніше завжди перемагали росіяни або німці. Градоначальник подарував мені машину. Продам її, бо занизька для наших доріг. А собі куплю придатнішу.
У тренажерному залі селяни піднімають тягарі. Біля тенісних столів шумить дітвора. На стіні напис: "Городки — гра народна".
— Василю, неси шампанське! — гукає Телятников.
— Немає, лише горілка, — похмуро відповідає Василь.
Між двома брусками Анатолій кладе пляшку. Відходить на 10 м.
Василю, неси шампанське!
— Веніамінович, — стурбовано озивається чолов"яга, — ви ж дивіться, акуратно.
Телятников б"є. Бруски розлітаються в боки, а пляшка лишається стояти.
Запрошує стати на дошку, підперту чотирма брусками. Поруч примощується ще один чоловік. Анатолій запевняє, що кидком бити виб"є бруски з-під наших ніг. Чоловік пригадує, як Веніамінович збивав бруски з голови одного чеченця. Телятников б"є, і опора вилітає з-під наших черевиків.
— Із сім"єю займаємо три кімнати, — веде господар у будинок на другий поверх. — У четвертій живуть спортсмени, які приїжджають на змагання.
Із балкона видно річку Південний Буг. Анатолій зробив там пляж для селян. Він має фірму, яка ремонтує гірничовидобувну техніку.
Дружина Тетяна, 32 роки, пригощає голубцями, фаршированим перцем. Ставить на стіл горілку, з якою експериментував у залі чоловік. Анатолій наливає собі мінералки: спиртного він не п"є.
Дорослих сина та доньку Анатолія від першого шлюбу городки не цікавлять. А от друга дружина, Тетяна, грає. Каже, що користується меншою, ніж у чоловіка, 1,5-кілограмовою битою. Її 8-річний син теж пробує грати.
— Настирний, хоче бути переможцем, — каже жінка.
— От дивіться, — показує Анатолій вирізку з російської газети. На фотографії президент Росії з битою в руці. — Путін сказав: зіграю з чемпіоном світу. Ним став я. Може, наступного року в Білорусі зустрінемося. Чув, він гратиме там за збірну Росії. Лукашенко теж почав брати в руки биту. От якби ще й Ющенко!
На вулиці 50-річний вусань пропонує заспівати під гармошку.
— Мы ребята с битами, крепкие, избитые. Пусть слегка уставшие, духом не упавшие, — співає Микола Максимов. Кілька років тому він почав грати в городки.
— Раніше пив, а зараз пісні пишу! — хвалиться.
Анатолій везе у Гайворон на Кіровоградщину, за кілометр від Ставків. Раніше він там жив. Гайворонських городочників він теж тренує.
— Не розумію, чому цей спорт не піднімають? — дивується. — Футболістам ноги калічать, боксерам — голови. А ця гра безпечна.
Дорогою назад запитуємо в стрічного дідуся, звідки назва Ставки.
— Ех, Ставки, — відповідає старий. — Знають Ставки через городки.
1961, 10 травня — народився в місті Гайворон Кіровоградської області
1969 — у школі вперше зіграв у городки
1976 — 2-ге місце на всеукраїнських юнацьких змаганнях
1978 — одружився з економістом Тетяною
1980 — народилася донька Олеся
1982 — закінчив Кіровоградський політехнічний інститут
1983 — працює на Мелітопольському заводі тракторних гідроагрегатів
1986 — народився син Артем
1989 — тренер у Гайворонській ДЮСШ "Локомотив"
2006, серпень — одружився з психологом Тетяною; чемпіон світу з городків
2 
1
Коментарі
1