"Як тільки доля нас не водила! А зійшлися нещодавно, — каже Тетяна Таран, 35 років, про свого чоловіка Шухрата Саттарова. Вони народилися в один день — 30 березня 1975 року. — Він мені в коханні перший раз зізнався в 4 роки".
"Фордом" їдемо до їхнього будинку на околиці села Козлів Переяслав-Хмельницького району на Київщині.
— Мати Шухрата з нашого села, — розповідає Тетяна. — Вийшла заміж за узбека і виїхала з ним на його батьківщину. Шухрат народився в Узбекистані, а коли йому було 3 роки, привезли сюди до діда й баби. А я жила по сусідству.
Через засніжений двір ідемо до хати. Саттаров варить каву, жінка сідає на дивані.
— Бойова була, — сміється Шухрат. — Я з хлопцями не бігав, тільки з нею. Були як два волики — нерозлучні. Жити без неї не міг. Помню, як училися курить.
— Знайшов, що згадать, — перебиває чоловіка Тетяна. — Нам було років по 4, у садочок ми не ходили. А коли мій дід лягав в обід відпочивать, ми потихеньку підкрадалися і цупили в нього цигарки. За хатою по черзі присмоктувалися. А раз побачили, як дідів товариш курить самосад. Знайшли кінський кізяк, розмитий дощами. Він перепрів, став уже як трава. Скрутили цигарку. Я затягнувся, а воно як пихне. Брови, вії, півголови обсмалив. Дід добряче одлупив.
Чоловік ставить каву, торт і цукерки на приставному столику. Умощується курити біля каміна. Дружина згадує, як у 6 років батьки забрали його в Узбекистан.
— Його несли на руках до машини, а я бігла слідом по піску і плакала. Наступного разу зустрілися, коли обом було по 12 років. Разом ходили влітку на роботу в колгосп. У 17 років я закінчила школу, а Шухрат вчився на другому курсі в Лисичанському технікумі на столяра. Приїхав він улітку, і стали ми зустрічатися вже як дорослі. Свіданнічали на лавочці. Як додому повертався, сказав: "Ти ж заміж не виходь. Я по тебе приїду".
Якось перед Новим роком сусідка розказує, що Шухрат прислав листа. Оженився і дитинка буде. Мені так обідно стало. Я поплакала. А тоді й сама заміж вийшла за Олега з мого села. Треба ж устроювать свою судьбу. Про Олега казали, що до дівчат ласий. Мене й батьки відмовляли, а я думала, що зупиню його. Не зупинила. Він загуляв. Два роки терпіла, а потім розсердилася і вернулася до батьків.
Шухрат одружився з вагітною дівчиною Оксаною.
— Вона носила від мене дитину. Я як чесний чоловік мусив женитися. Потім ми розійшлися. Вона з сином поїхала, а я вернувся в Козлів. Дізнався, що Таня сама, і зайшов погулять запросить. Вона офіційно ще не розійшлася. Боялася, що Олег нас побачить, ще биться почнемо. Я став зустрічатися з дівчиною із сусіднього села, теж Танею. І та сказала, що беременна. Оженився на ній. Народився син Женя.
10 років тому в пожежі згоріла хата Саттарова.
— Теща і дружина вигнали його. Так він бідний спав на матрасі в погребничку. Я в той час уже була заміжня за Сергієм, теж із Козлова. Він був кращий від Олєга, поки не пив. Тоді як розпився раз і на матір мою визвірився. Я його вигнала. А Шухрат вже зійшовся з Лєною. То й вона сказала, що вагітна, — регочуть обоє. — Лєна кидала його двічі на місяць, зато він успів зробить двоє дітей: Шухрата і Рустама. Вобщем жизнь у них не заладилася.
Шість років тому Саттаров попросив Тетяну готувати їжу для будівельників.
— Ну я спеціально так задумав, щоб Таню до себе заманить, — косить оком на дружину.
— Я Сергія тільки тижнів три як вигнала і боялася, що люди почнуть казати, що до іншого бігаю. Вирішила варити ночами. Назад ішла години в дві. А по сусідству дід Андрій побачив, що роса на траві збита. І вислідив. Сказав Шухрату: "Я б на твоєму місці зачинив Тетяну і більше не випускав".
Так непомітно я до Шухрата перейшла жити. Він від господарства мене освободив, бо мала шість корів, коня, свиней кілька. Спала по дві години. Наполіг, щоб усе продали і я звільнилася з ферми, де працювала зоотехніком. Сказав: "Із мене сміятимуться, що в мене жінка жуком навозним робить. Я можу заробити на нас двох". Відкрив майстерню і пилораму — столярує. Шухратові діти до нас у гості приїжджають. Усі тепер нам кажуть: "Ото треба було скільки разів жениться, могли ж одразу зійтися".
2 
1
Коментарі