Циркового ветеринара В"ячеслава Тарана, 64 роки, знають усі київські собачники. Проміж себе його називають Степановичем. Номер телефону передають як реліквію. Таран щойно повернувся з Румунії, куди їздив лікувати тигрів.
Невисокий на зріст, у костюмі та білому халаті, схожий на актора Євстигнєєва, Таран зустрічає нас біля службового входу Національного цирку. Веде до ветпункту, де має невеличкий кабінет.
Можна подивитися на звірів? — питаю його.
В"ячеслав веде мене до загонів, у яких три верблюди мирно жують сіно.
— Жоден не плюне? — про всяк випадок уточнюю.
— Верблюди не плюються, — заспокоює. — Хіба що можуть фиркнути, і слина потрапить.
Поряд смачно хрумкає нарізаний буряк та моркву лама.
— Онде друга, прихворіла трохи, — показує на іншу, що лежить із заплющеними очима в кутку. — А тут живе дикобраз, — стукає по маленькій будці. Звідти швидко вибігає дивовижна істота із білими голками. — Це середньоазіатський, — пояснює дивну масть. За нами з цікавістю спостерігає страус, зненацька розкриває дзьоба, що аж гланди видно, і шипить.
Слон килим з"їв, мабуть, від нудьги
— Відчув чужого, — сміється ветеринар.
Ми повертаємося до кабінету. Пан В"ячеслав вмикає настільну лампу і приглушує радіо. Витягає пачку цигарок.
Як можна до дикобраза підступитися? — дивуюся.
— Дикобразові я робив кесарів розтин! — хвалиться він. — Заганяю в кут, фанеркою притискаю. Якщо потрібна ін"єкція, колю в лапу. А коли треба перенести, спочатку накидаю ковдру.
Він сміється, пригадуючи курйозний випадок.
— Якось приїжджали німецькі артисти. Викликали мене о першій ночі: слона пучить. Була зима, і дресирувальник завісив двері вольєри килимом, від протягу. А слон килим з"їв, мабуть, від нудьги. Замість проносного дали два ящики олії, і до ранку витягували через задній прохід двометровий палас, — хапається зі сміхом за голову.
Шматками?
— Ні, але сильно пожований, — сміється В"ячеслав. — А олію він пив із задоволенням. Великі тварини дуже прив"язуються до дресирувальника. А от із чужими слони непередбачувані. Колись, ще за радянських часів, у Кривий Ріг німці привезли 11 слонів. Один загинув від сальмонельозу, інший захворів. Лікувати потрібно було всіх. Кожному щодня вводили по 50 літрів рідини. Німець вдержував слона багром за вухо, інший тримав бочку з рідиною, а я націлював голку. Німці розслабилися, слон це відчув, схопив мене хоботом і жбурнув у куток. Якби не тирса, яку того дня завезли, не говорив би я тепер з вами. Але ж німця слон не чіпав, хоч той стояв ближче!
Він струшує попіл у попільничку — за формою, як голова чортика.
Брехали нам, що радіація безпечна. Усю шевелюру там залишив
— А якось привезли носорога, — продовжує. — Дорогою травмували йому коліно. Наркозу тоді ще не було. Загнали в куток, відгородили рейками, підперли телеграфним стовпом. Я обробив рану і, мабуть, зачепив за живе, бо носоріг раптом ворухнувся так, що стовп розлетівся на тріски. Не пам"ятаю, як я видерся по рейках до стелі...
А ведмеді?
— Ведмеді — тварини з характером. Дресирувальник знає, кого зможе втримати, а кого треба у фіксаційну клітку заганяти.
Що може боліти в удава?
— Через порушення фосфорно-кальцієвого обміну в його кишечнику відкладаються вапняні камінці. А ще бувають травматичні стоматити. Адже удав ковтає щурів і кролів живцем! Буває, щур ухопить ізсередини. В одного удава видалив якось 16 камінців, у іншого — зуби, бо він їх об щось зламав.
А тигрів Володимира Шевченка лікували? — помічаю фото відомого дресирувальника, із сигаретою в зубах.
— Ми знайомі з Володимиром 20 років. Усіх його хижаків знаю з дитинства. Нещодавно Шевченко купив гарних бенгальських тигренят, я їздив до них у Дніпропетровськ.
Мавп не люблю — некультурна тварина
В"ячеслав розповів, що 1957 року вступав до сільгоспакадемії, але не пройшов за конкурсом.
— Служив у Німеччині, в ракетних військах. Двічі на ядерному полігоні у Казахстані був, — пригадує. — Брехали нам, що радіація безпечна. Усю шевелюру там залишив, — проводить рукою по лисій голові. — Коли повернулися, повели у баню — в усіх волосся жмутами випадало, навіть каналізація забилася. — Добре, що хоч на іншому не позначилося, — сміється. — Маю двох доньок, уже дорослих.
Циркові тварини розмножуються?
— Дресирувальнику невигідно тримати вагітну самку. Недавно, — сміється, — у одного тигриця народила. Що вона вагітна, він дізнався за три дні до пологів. Не вгледів.
Доводилося крокодилів лікувати?
— Аякже. У одного крокодила на пальці з"явилася пухлина, завбільшки з тенісний м"яч. Перев"язали йому пащу, прив"язали до столу. Після першого уколу крокодил зашипів, очі налилися, наче яблука, і сльози потекли. Але потім лежав спокійно. А якось робив операцію довжелезному, понад 4 метри, старому крокодилові. У нього була аденома третьої повіки. Шестеро хлопців принесли його, прив"язавши до драбини. Тиждень, доки заживала рана, крокодил лежав на операційному столі.
Чому циркові крокодили такі спокійні — їм щось колють?
— Якщо крокодил ситий — навіщо йому рухатися? До речі, ці тварини не піддаються дресурі: дресирувальник усе робить за них сам.
А пітон може задушити на арені?
— Може, коли спекотно. Годують їх двічі на місяць. Буває, що по півроку нічого не їдять. Таких годують силоміць — відкривають пащу і запихають голуба чи щура. Один так роздобрів, що довелося замовляти більшу клітку та трохи його по манежу поганяти.
Трапляються нещасні випадки з ветеринарами?
— Якось у зоопарку буйвол притиснув ветеринара до стіни й задушив. Треба бути дуже уважним.
Які тварини вам подобаються найбільше?
— Хижаки, собаки, кішки, копитні. А от мавп не люблю, — кривиться, — некультурна тварина. Навіть свиня своє місце має, а мавпа сидітиме на плечі й оправлятиметься. Не кожна сім"я може дозволити собі набір продуктів, які отримують тварини у цирку. У мавпячому раціоні, приміром, — 22 складники. — Він дістає з полиці потріпану книжечку і читає: "Перебої у годуванні виключені". Людиноподібні мавпи їдять молоко, сир, м"ясо, яйця, крупи, щавель, свіжі овочі та фрукти, повидло, — загалом 27 компонентів щоденно.
Загнали носорога в куток і підперли телеграфним стовпом
Хтось із відомих людей "лікується" у вас?
— І артисти, й академіки. Сьогодні чекаю на тенора Володимира Гришка, — показує папірець з номером телефону. — Ада Роговцева якось приходила з собачкою.
А вдома тварин тримаєте?
— Тільки папужку Єрошу. Його попередник помер від старості. Раніше тримали собак, але діти підросли, і їх нікому стало вигулювати. Якщо не можеш вигуляти пса тричі на день — краще не тримай.
1 
1
Коментарі
1