Тамара Кушнір має тисячу слонів

 

57-річна Тамара Кушнір із селища Сутиски Тиврівського району на Вінниччині збирає фігурки слонів. Має в колекції більш як тисячу.

— Усі фігурки різні. У того лапка піднята, в іншого хобот закручений. Вони з дерева, мiдi, пластику, скла, порцеляни, моржової кiстки.

Запрошує у трикімнатну квартиру. Стіни завішені скляними поличками, на них розставлені слони — білі, коричневі, чорні. У кутку стоїть скляний стіл, у якого замість ніжки слон. Зверху — фонтан із тварин. В іншому кутку слон обтягнутий шкірою та стелаж з фігурами різних розмірів. Горщики для вазонів теж у формі слонів. Таку саму форму мають і вази для квітів, рамки для фотографій.

— Свою колекцію я перевезла із російського Мурманська, — пригадує. — Везли їх в окремому контейнері. Кожен запакували у картонну коробку. Заплатили за розтаможку і перевезення близько тисячі доларів.

Тамара Кушнір родом із Сутисок. Її чоловік — із сусіднього села Шершні.

— На переїзді наполягав чоловік. Ми обоє відслужили на військовому флоті. Саша працював на підводній лодці, я — військовослужбовець. Наш син Вадим теж служить на флоті. Захотілося йому на батьківщину. Тут багато зелені, природа гарна.

Колекцію збирає понад 10 років.

— Перших три слоники купила у магазині. Потім мені стали дарувати на дні народження, свята. Коли я лежала в лікарні, онук подарував трьох слоників, які тримають скляний шар, ніби кулю. Знайомі присилали фігурки з Китаю, Норвегії.

— Для неї нема кращого подарунку як слоник, — втручається в розмову чоловік Олександр, 57 років. — Останній — це був скляний столик. Замість ніжки — слон, який тримає скляну столешню. Тепер слоників не купуємо. Нема куди ставити.

Щотижня всю колекцію подружжя миє і протирає.

— На це йде півдня, — додає Олександр. — Щотижня слоників знімаю з полиць, мию у воді і викладаю на тряпочку, щоб посохли. Тоді розставляю у тому ж порядку.

Кілька тижнів тому Тамарі Іванівні пропонували продати колекцію, а гроші віддати на будівництво церкви.

— Не готова поки що цього зробити. Навіть не знаю, скільки може коштувати. А гроші на церкву й так завжди даю.

×