"Мені 69. Вирішив написати про свої сни. 33 роки я пропрацював водієм вантажівки, останні 10 — водієм бензовоза на базі ЗIЛ-130. За рік він мені снився чотири рази (!) й однаково. Ніби їду трасою заднім ходом, дуже швидко. Дзеркал заднього огляду немає. Хочу зупинитися, але замість гальм натискую на газ. Я в розпачі, боюся збити людину, боюся аварії, нічого не бачу. Щоразу виїжджаю на якусь високу естакаду. Бензовоз падає, але приземляється на всі колеса, не розбивається. Я, нетравмований, прокидаюся мокрий від поту. Скажіть, будь ласка, я скоро помру? Хоч натякніть.
Борис Радько, м. Хорол Полтавської обл.".
Колись, за переказом, людина знала, коли помре. Один чоловік будував хижу й біля неї загорожу. Вони були непривабливими, нетривкими. Казав: "Навіщо мурувати з каменю і красиве, якщо за два роки я помру?". Святий Петро розповів це Господові. Тоді Бог сказав: "Погано, що люди знають, коли помруть". І зробив так, аби не знали. Відтоді українці будують добротні будинки. У народі жартома кажуть: збудував хату, хлів і льох і сам здох.
Хай сьогодні твій друг попрацює замість тебе
Щодо Вашого сну, то жодних натяків! Просто робота водія — це суцільний стрес. Тому водіям сняться автомобілі та дорога. Усе пережите відгукується в снах. Так нервова система звільняється від зайвої напруги.
"Сьогодні вночі бачила дивний сон. Ніби йду галявиною біля лісу. Праворуч на галявині стоїть храм із високим куполом. Храм огороджено, при вході, біля хвіртки, священик, схожий на Миколу Чудотворця. А поруч — мій син Андрій років семи (йому зараз 36). Син щось сказав священикові, усміхнулись обоє, і я прокинулася.
Т. Голядинець, с.Кривуші Кременчуцького району Полтавської обл.".
Такі образи з"являються з надмірних переживань за життя рідних. Образ храму, священика — пересторога жити совісно або ж натяк на якусь неприємність чи небезпеку. Проте в вашому випадку, здається, таких ознак нема. А от взаємини із сином слід поліпшити.
Тривожать сни Олександра Лебедєва з міста Дубно на Рівненщині. Він надіслав кілька сюжетів. Один — про стару школу, до якої позаростали стежки. Другий теж частково пов"язаний зі школою: "Сниться мені завод, цех, де я робив. У моєму верстаті хтось ремінь зняв зі шківа. Кажу: "Що ж я буду робити?". Чую: "Хай сьогодні твій друг попрацює замість тебе на ремені передачі". 18 березня 2004 року мій друг, який у школі вчителював, пішов із дому і не повернувся. Може, це до тієї події знак? Може, він уже неживий або десь важко на когось працює?".
Справді, є над чим поміркувати. Мабуть, йому таки потрібна ваша допомога.
3 
1
Коментарі