Сваха наслала на Олександру Брабуш демона вогню

 

"Боюся закритих приміщень". — плаче в слухавку 61-річна черкащанка Олександра Брабуш.

Нещодавно вона ледве не згоріла у власній оселі. Аби зняти переляк, їздила до знахарок. Вони кажуть, що на Олександру наслали демона вогню.

— Нічого поганого ніколи не робила, все життя працювала, як каторжна. Виростила доньку сама. Працювала контролером, водієм автобуса. Вийшла на пенсію — влаштувалася в приватну фірму водієм.

Олександра припускає, що зла їй бажає сваха Наталя. Прізвище називати відмовляється.

— 10 років тому дочка Людмила вийшла заміж. Відтоді сварки в родині. Молоді спочатку жили в мене, потім окремо перебралися. Сваха мене упрікає, що я ходжу до них, мішаюся. А як же мені не ходити, як Люда дзвонить, розказує, що Рома знов усю зарплатню пропив, у хаті копійки немає. Беру гроші, як нема — перепозичаю, і несу їм.

Олександра каже, що сваха її зненавиділа.

— Побачила, як я за кермо сідаю, і гукнула вслід: "Щоб ти не доїхала". Знайомі казали, що вона позаочі проклинає мене.

Уперше Олександра злякалася навесні.

— Їздила тоді на дачу садити грядки. Сиділа на порозі хати. Почалася гроза. Блискавка вдарила в горобину, що росте біля порогу. Аж надвоє те деревце розщепилося. Я там і заклякла.

У липні ночувала на дачі, у старій батьківській хаті поблизу Черкас. Через несправну проводку загорівся холодильник. Вогонь перекинувся на занавіски й пішов по кімнаті.

— Я не знаю, від чого я прокинулася. Ніби хто збудив о третій ночі. Відкриваю очі, аж все палає.

Ото живу й жду, поки згорю якогось дня

З охопленої вогнем хати не могла вибратися. Замок у дверях не відкривався. Обпалила собі волосся й руки.

— Покійний чоловік ґрати кілька років тому поставив на вікна, аби за нашої відсутності ніхто не вліз. Уявіть як воно — на вікнах ґрати, а двері не відчиняються, — плаче. — Я думала, що там і кончуся.

Вибратися з вогню допомогли сусіди.

— Я тепер у закритих приміщеннях знаходитися боюся. Недавно їздила до Києва — зайшла в метро. А там все закрите, дивлюся на людей, а вони мені як ото палають.

Каже, знайомі порадили поїздити по бабках, викачати переляк. Коли дізналася, що сваха на неї наслала демона вогню, хотіла щось подібне і їй зробити.

— Але всі бабки кажуть, щоб того не робила, бо на дітей гріх упаде. Порадили молитися, ходити до церкви, ставити свічки ангелу-хранителю. Він у мене сильний.

Зняти демона вогню знахарки не беруться.

— Ото живу й жду, поки згорю якогось дня. Уже й електроприлади не вмикаю. Раніше палила, а зараз запальничку до рук страшно взяти.

×