Із червня по вересень 23-річний співак і композитор Тимур Усманов їздить на молодіжні фестивалі й конкурси як член журі. Ми розговорилися в кафе "Люкс" у Новояворівську Львівської області.
Тимур — чорноокий смуглявий юнак. На правому вусі — блютус, пристрій для мобільного телефону. Каже, що його батько — татарин, а мати — українка. Вони вчилися в Києві в різних вузах, а познайомились на заняттях бального танцю.
— Уявляєш, я вчора сам віддав шулерам 340 доларів, — ляскає себе по колінах Тимур. — Якраз отримав гонорар за пісню і за роботу в журі. Мав у гаманці 500 доларів, збирався у Львові купити мамі найкрутіший мобільник "Самсунг".
Тимур їхав до Новояворівська, на фестиваль "Молода Галичина". Потяг N86 сполученням Сімферополь—Львів був у дорозі 25 годин. Усманов знічев"я стояв у коридорі й дивився у вікно.
— Раптом до мого купе зазирнув молодик років тридцяти, — пригадує він. — Коротке каре, зріст — десь 1,76 метра, костюмні чорні брюки, біла сорочка. Обличчя трудяги. Представився Віктором. Сказав, що продає залізяки — ломи, сокири. А потім питає: "Ти один їдеш?". Я навіть не насторожився, сказав, що один.
Віктор запропонував Тимуру зіграти в дурня, щоб згаяти час.
— Я відповів, що принципово не граю в азартні ігри, — каже Усманов. — А він відмахнувся, мовляв, партійку зіграємо — і годі. Ні про які гроші не йшлося. Віктор вийшов і повернувся за хвилину з колодою карт. Зіграли в дурня, я двічі виграв. Купе тим часом було відкрите. Повз проходив дядечко сільської зовнішності — товстий, у зношених штанях і картузі. Він із запалом запитав: "О, хлопці, у карти граєте? Можна з вами? Я з сусіднього купе".
Винесла циганці всі прикраси, 400 доларів і 200 євро
Новоприбулий запропонував гру, якої його навчили у Криму під час відпустки. Називається вона "Королівський покер". Кожному роздають по дві карти. Виграє той, у кого найбільше очок. Від шістки до десятки сума відповідає номіналу. Валет і дама — 10, туз — 11, а король — 12. Максимальний виграш — два королі, 24 очки.
— Ти дивишся на свої карти і піднімаєш ставку, — пояснює Тимур. — Або виходиш з гри. Товстий дядько казав, що два королі ніколи не випадають. Це, мовляв, єврейське щастя. Максимальний виграш — туз і король, 23 бали. Причому, якщо у двох людей сума співпадає, виграє той, хто роздав карти. Роздавав я. У мене був туз і король. Товстий вийшов із гри. Я залишився сам на сам проти Віктора. Він поклав на стіл газету, складену навпіл. Всередину кинув двадцять гривень. Мовляв, хто програє, той за ці гроші біжить за пивом. Я був упевнений, що виграю. Водночас Віктор підвищував ставки — поклав 100 гривень. Я поклав і собі. За півгодини — вже 100 доларів. Я дуже хотів виграти, але забирати собі виграш не збирався. Думав посміятися й роздати ті гроші.
За дві години у газеті Віктора лежало вже 700 доларів, 340 з яких — Тимурові.
— Віктор відкрив свої карти, — облизує пересохлі губи Усманов. — У нього — два королі. Він швиденько накрив гроші газеткою і обоє вийшли з купе. Потяг тим часом зупинився в Маріуполі. Я спочатку не зрозумів, що сталося, сидів і чекав. Потім кинувся шукати їх по вагонах, але нікого не знайшов. Провідниця повідомила, що вони підсіли на одну зупинку. Я переконаний, що мене гіпнотизували, — прибирає Тимур пасмо волосся з лоба. — Я зовсім не азартний. Мама сказала, що це буде для мене хорошим уроком.
— У мене рік тому було ще гірше, — говорить, почувши нашу розмову, 21-річна Олександра з Червонограда. На фестиваль "Молода Галичина" Саша приїхала підтримати виконавців зі свого міста. — До мене підійшла циганка, розказала все про мою сім"ю, поіменно. Вгадала, що в батька болять руки, і порадила посвятити все золото і гроші. Я, як заворожена, винесла їй з квартири вузлик, де були всі золоті прикраси, 400 доларів і 200 євро. Тепер циган обходжу стороною.
— А я й чути не хочу про карти, — киває в тон дівчині Тимур. — Тепер граю тільки на роялі.
3 
1
Коментарі