— Софійка гонорова, має складний характер. Якщо ви їй не сподобаєтесь, то нічого вам не розкаже, — говорить дружина нардепа-"регіонала" Анатолія Кінаха 49-річна Марина Кінах. Зустрічаємося під кінотеатром "Київ". Розмовляємо дорогою в Кончу-Заспу, де живе сім"я Кінахів.
— Назвали її Софією на честь мами Анатолія. Фігурою вдалася в мене — висока і крепка, обличчям і характером — у тата. Не носить штанів, тільки платтячка і спідниці. Не любить їздити по магазинах і міряти одяг. Купую їй усе сама. Мала волосся до пояса. Влітку я поїхала в Іспанію, а вона з Анатолієм — у Крим. Коси заважали їй пірнати в морі. Підстриглася під каре. Перед 1 вересня хвилювалася, як її сприймуть однокласники. Але всім дуже сподобалася.
Розмову перебиває телефонний дзвінок. Марина каже у слухавку, що вдома буде за півгодини.
— Софійка має алергію. В неділю тато купив їй кицю — шотландську прямовуху. Сьогодні приїжджали лікарі, брали аналізи.
Заїжджаємо за загороджену територію Кончі-Заспи. Кінахи живуть на державній дачі. У коридорі зустрічає 9-річна Софія. Світло-русяве волосся розпущене, чуб заколотий невидимкою. Обіймає матір, та йде до себе в кабінет.
Софія вчиться у четвертому класі гімназії N100 на столичному Подолі. Серед її однокласниць онучки президента Віктора Ющенка — Ярина-Домініка та київського мера Леоніда Черновецького — Аліна.
— Аліна приходить у школу один день на два-три тижні. Я дружу з онучкою Ющенка Домінікою. Хотіла б сидіти з нею за одною партою. Зараз сиджу з хлопцем. Він списує і заважає на уроках.
Вмикає настільну лампу, розкриває чернетку з математики.
— Пишу рівняння і задачі у чорновик. Коли няня перевірить, переписую у чистовик. — Розгортає щоденник. — Поведінка у мене тільки зразкова. Не люблю математику, бо там треба багато думати. Подобається етика, бо там говоримо й нічого не пишемо.
Біля книжкової полиці висить грамота за друге місце серед київських третьокласників на конкурсі знавців української мови ім. Петра Яцика.
— Сім"я у нас російськомовна, але я грамотно пишу українською. Коли виросту, стану дитячим педіатром.
Під столом стоїть великий рожевий портфель у квіточки. На нього вискакує сіра кішка.
— Її звуть Ліза. Вона у нас кілька днів. Я люблю тваринок. На кухні живе канарейка Жорік, у вітальні стоїть акваріум і клітка з хом"яком Алісою. Найбільша золота рибка з"їла трьох маленьких. Боюся до неї підселяти інших. Хочу ще собаку, але не знаю, чи мені її куплять. Коли їду зі школи з татом, по дорозі у зоомагазині купляємо котячий корм. У дворі в нас живе багато бездомних котів. Ми їх годуємо. Мама каже, що їх можна було б годувати супом, бо на "Віскас" і "Кітікет" тратимо половину зарплати тата.
У спальні з шухляди дістає блиск для губ. Підмальовується біля дзеркала.
— Маю парфуми, але де їх ховаю — не покажу, бо то моя таємниця.
Переодягається у сірий сарафан. З матір"ю сідають за фортепіано у вітальні. Разом грають "Циганочку".
— Під неї любить танцювати дідусь. Це тато моєї мами, йому 86 років. Він пройшов усю війну. Коли граю, просить не поспішати у кінці, бо не встигає танцювати. Мене віддали у музичну школу у 6 років. Мені тоді не схотілося, і я закинула. А в третьому класі подумала, що маю навчитися. На фортепіано грають мама й обидві сестрички. Я ж не гірша за них. Сестра Наташа працює юристом, Зоя — перекладач з італійської. Я їх дуже люблю.
Бере цукерку з вази на кухонному столі.
— Мама каже, щоб я не їла багато солодкого. Від нього товстіють. Я люблю, коли вона готує мені свою фірмову піцу. Додає до неї підсмажену лікарську ковбасу, болгарський перець і яйця.
Просить у няні, щоб приготувала їй каву. Няня Олена каже, що кави дітям пити не можна.
— Не така вже я й дитина, — сердиться Софія.
2 
1
Коментарі