Чотири роки тому під час операції в жительки райцентру Переяслав-Хмельницький на Київщині Софії Болсуновської, 71 рік, зупинилося серце.
— Я відчула, що померла. Так гарно мені, нічого не болить, і дихати можу — легені не отікають, — розповідає Софія Іванівна. — Дивлюся на себе ніби згори. 5 хвилин була мертвою. Пам"ятаю обличчя дочки. Кажу: "Господи, залиш мені життя заради неї, бо що ж вона буде робити? Я прожила 67 років, із мене вистачило би, але я потрібна їй". Бачу, що мене тричі б"ють по спині електрошоком. Серце мені запустили. Прокинулася: ой, погано, знову все болить, — сміється. — Лікарі ще не знали, чи я житиму, але я була певна, що так.
Жінка засмагла, з густо нафарбованими червоними губами. Каже, перенесла десять операцій.
— Почали різати з 20 років. Апендицит, гланди, вєни викидали, — ставить стілець посеред кімнати й сідає. — А чотири роки тому, це вже я в Ізраїлі жила, прихопив живіт, тошнило. Я бігом у лікарню. Виявляється, за рік до цього, коли мені накладали сітку на грижу, занесли інфекцію. Почався перитоніт. Мене на стіл оперувати поклали.
Болсуновська 11 років живе в Ізраїлі.
— Виїхала у 60 років. У чоловіка мама єврейка, — веде далі. — В Ізраїлі винаймаємо велику квартиру біля моря. Тримаємо квартирантів, щоб дешевше обходилася. Із чоловіком отримуємо 800 доларів пенсії на двох. Це якраз на їжу та ліки вистачає. Іще прибирала в однієї жінки вдома, тягала важкі меблі. Після операції кинула роботу.
Жінка щороку на шість місяців повертається в Україну. У Переяславі-Хмельницькому живе її сестра Ганна Самутіна, 77 років. Та перенесла інсульт. Потім Болсуновська їде до Ізраїлю безкоштовно лікувати хвору на шизофренію доньку Майю, 47 років. Нині вона добре почувається.
— Недавно ремонт закінчили, — показує квартиру сестри. — Усі свої гроші витратила. Хочу, щоб Галя в нормальних умовах доживала. Ванна і туалет не працювали, все текло, сестра заливала сусідів. Двері не закривалися, у вікнах свистів вітер.
В Ізраїлі винаймаємо велику квартиру біля моря
Стіни квартири завішані картинами. Обидві сестри — художниці. Ганна виклала їх зерном, обгортками з цукерок, кришками з-під пива, мушлями. Софія проводить рукою по картині. На ній зображена балерина, плаття викладене ракушками.
— Я Галі мушлі кілограмами з Ізраїлю висилала, — ділиться. Сестра малювала з двох років. А я любила вишивати рушники, сорочки. Думала, що стану співачкою, бо мама співала в церкві, всі тітки. Коли вступала в музучилище, перехвилювалася. Вийшло так, наче в мене слуху нема, а він ідеальний.
Софія Болсуновська викладає картини бісером, напівкоштовним камінням, мушлями. Каже, на картину витрачає по $100.
— Перед виїздом в Ізраїль продала київську квартиру за 32 тисячі доларів. Майже все пішло на рамки і матеріал, — сміється. — В Ізраїлі продала одне полотно за 120 доларів. У 70 років купила собі перше концертне плаття. Там є ансамбль "Мрія", співають українці, росіяни. Спочатку виконували тільки російські пісні, а я наполягла на українських. Зараз їжджу до викладачки оперного співу в Київ. Вона навчалась в Італії. За 2 години плачу 50 гривень.
Додає, що залишатиметься в Україні, доки житиме сестра.
— Минулого літа Галя після інсульту написала листа. Я отримала його і зрозуміла, що сестри нема. Так красиво писала і розумно, а тут... — замовкає. — Вона мене вже не впізнає. Наша мама померла від склерозу. І вона, і Галя були вегетаріанками. Я прочитала, що інсульт та склероз — від того, що людина не їсть м"яса, яєць. А сестра подарувала Переяславу 60 картин. Вони мільйони коштують.
1936, 19 грудня — Софія Самутіна народилася в с. Ташань Переяслав-Хмельницького р-ну на Київщині
1957 — вийшла заміж за Анатолія Болсуновського
1961 — народила доньку Майю
із 1969 — три роки навчалася в Київській консерваторії
1996 — виїхала до Ізраїлю
2007 — приїхала в Україну доглядати хвору сестру Ганну
2 
35413
Коментарі