— Усю ніч перед весіллям дошивала бісером рушник. Почала до того, як Едик у госпіталь попав. Але закінчити не встигла, бо допомагала пораненим, біля яких рідних не було, — розповідає 26-річна Тетяна Ткач із Миколаєва.
Вона одружилася з Едуардом Ткачем, 20 років, у київському госпіталі. Пара познайомилася у місті Первомайськ. Переїхали до Миколаєва, коли Едуард пішов у 79-ту аеромобільну бригаду.
— Ми разом два роки. Я працювала у магазині неподалік спортзалу, де Едик тренувався. Якось він з друзями маринував шашлики. Зайшов до мене по мінералку, — згадує Тетяна. — Радила йому взяти великий бутель. Не послухав і прийшов ще раз, бо не хватило. Попросив мій номер телефона. Почали зустрічатися, а потім жити разом. Підкорив ставленням до мого сина від першого шлюбу. Щоб зблизитися, читав з ним, робив уроки, дивився мультики.
Річниця у нас мала бути 8 березня. Планували подати заяву в загс, але не встигли. Бригаду, де служив Едик, перевели з Миколаєва, — каже. — Щоб купити обмундирування та бронежилет Едику, взяли кредит у банку. Чоловік не признавався, що бере участь в АТО. Чула по телефону вибухи, а він говорив, що то навчання. Тоді якось обмовився, що дали посвідчення учасника АТО. Перед тим як його поранили, мала дивне передчуття. Голуб бився у вікно. Злякалася, бо колись таке було. Пташку не пустила, і вона розбилася. Тоді помер дідусь. Старі люди розказали: коли б'ється голуб, треба вікно відкрити.
Я так і зробила. Не могла додзвонитися до Едика. У новинах почула про важкий бій під Червоним Лиманом. Показали, як несуть солдата із забинтованою головою. Він був схожий на мого чоловіка. Два дні його шукала: нам казали, що пропав чи загинув. Але були двоє неопізнаних хлопців. Непритомні та без документів. Їх мали доставити у львівський шпиталь. Але в обох зупинилося серце недалеко від Києва. Одного врятували, інший загинув. Вірила, що Едик живий. Батько ходив у госпіталь впізнати його, поки я була в дорозі. По телефону спитала, чи є татуювання "За ВДВ", як в Едика.
В Едуарда було осколкове поранення лівої скроневої частки головного мозку, двостороння контузія, перелом тім'яної кістки. Зупинялося серце, 15 днів був у комі.
— Його стан був важкий. Після реанімації місяць не міг говорити. Побратися вирішили, коли у госпіталі одружувалися інші хлопці. До весілля допомагали готуватися волонтери. Принесли торт, коровай, прикрасили зал. Купили Едику вишиванку. Після весілля він пішов на поправку.
Родина збирає гроші на лікування Едуарда.
— Зараз він дома, проходить реабілітацію. Навесні мають робити складну операцію — встановлювати титанову пластину, де після поранення немає кісток черепа, і пересаджувати шкіру, — каже наречена.
Охочі допомогти Едуардові Ткачу можуть переказати гроші на картку "Приватбанку" №5168 7572 9020 2342 на ім'я Тетяни Валеріївни Ткач.
3 
35413
Коментарі