"Я відчуваю дерево за 10 метрів, телефонний стовп — за 5. За 100 метрів звичайні будинки, за 200 — великі споруди: школи, клуби, театри", — розповідає сліпий американець 44-річний Деніел Кіш на тренінгах для незрячих у Львові.
Із 2 років він орієнтується у просторі за методом ехолокації — як дельфіни та кажани. Цокає язиком по піднебінню й слухає, як відбивається звук від предметів. По тому, наскільки швидко повертається звукова хвиля, визначає відстань до них, величину та матеріал, з якого зроблені. Деніел самостійно, без поводирів і тростини, пересуваєтьcя містом, ходить у походи та їздить велосипедом. Останні 15 років вчить свого методу всіх охочих.
— Я втратив зір у 13 місяців через рак очей, — каже Деніел. — Батьки розповідають, що в 2 роки я постійно цокав язиком і ходив будинком і вулицею так, ніби все бачу. У 7 років сів на велосипед і поїхав до школи. Лише в 22 прочитав, що це за метод.
Методу ехолокації швидше вчаться діти. На практичних заняттях перед незрячими ставлять пластину розміром 30х30 см або каструлю. Учні клацають язиком або пальцями. Залежно від того, є предмет чи ні, звук змінюється.
— Якщо займатися лише 2 години в день, то через два тижні ви відчуватимете всі перешкоди на своєму шляху, а ще через два тижні практики розрізнятимете звуки, які відбиваються від дерев і бруківки, — додає Кіш.
Після шостого заняття сліпий львів"янин 14-річний Олег Шпай сам переходить вулицю:
— Я ще тиждень тому ніде сам не ходив, за руку мене водила бабуся, а тепер — усюди сам. До магазину ходжу, дорогу переходжу. Деніел навчив, як визначити, чи є поруч машина. Треба язик підняти до піднебіння і прицмокувати. Не голосно, але і не тихо. А потім слухати. Якщо звук дзвінкий, що аж луна йде, значить, поруч нічого нема або предмет невеликий. Якщо луна приглушена, наче відбивається від чогось — є предмет. Швидше почув правим вухом — предмет справа.
Під час останнього заняття Деніел просить Олега Шпая описати незнайому кімнату.
— Це майже порожня кімната, тут мало предметів. Вікна є тільки на одній стіні, — показує праворуч. — Тут майже під стіною стоять столи і стільці. Є ще якісь вазони.
Присутні аплодують.
— Він практично все описав до дрібниць. Це хороший результат, — тішиться 57-річна Надія Онофрійчук, учителька Олега зі львівської школи для незрячих N100. — Сам трохи попрактикується і буде вчити орієнтуватися всіх охочих.
В Україну американця запросили волонтери з благодійного фонду "Відкриті горизонти". За тиждень лекцій Кішу заплатили 7 тис. грн.
— Деніел простий, учням приділяє багато уваги. Зняли йому у Львові двокімнатну квартиру на Гвардійській. Варимо наш борщ, тушкуємо овочі, бо Кіш вегетаріанець, — розповідає 27-річна Юлія Полєнова, організатор занять. — Водили його в наш ресторан "Криївка". Казав, що кращої страви, як деруни, не буває. Обіцяв ще приїхати в Україну. Жартував, що дівчину тут шукатиме.
1 
1
Коментарі