— Води! Скоріше дайте йому води! І лікаря кличте! Бачили, як його по голові сокирою шарахнуло. Аж вм'ятина в шоломі лишилася. Тримайся, друже. Зараз-зараз. Усе буде добре. Головне, щоб струсу не було. А все решта до весілля заживе, — хлопці виводять попід руку 27-річного Сергія Чіпка, одного із реконструкторів масових боїв. Підпирається алебардою, що у лівій руці. До нього підбігає лікар. Дає понюхати нашатирний спирт.
2 травня на території Хотинської фортеці у Чернівецькій області завершується перший міжнародний фестиваль "Середньовічний Хотин". Захід розпочався 29 квітня. 1 тис. реконструкторів з України, Росії та Білорусі приїхали під стіни фортеці. Б'ються на мечах й алебардах.
Під білим шатром дорогою до фортеці лежить 25-річний Андрій Козак із клубу "Чорна Галич". Температура повітря +35°С. На голові у нього шапка з хутром чорнобурки. Одягнувся у брудну довгу пожовтілу лляну сорочку. У коричневих шкіряних чоботах.
— Я своє, здається, вже на цьому фестивалі відвоював, — підводиться. Рукою обтрушує траву із сорочки. — Вчора в бою мені ліве плече травмували. Боліло страшно. Але я до кінця бився. Сьогодні ледь рукою рухаю. Лікар сказав, що перелому немає. Тріщина може бути. Тому рентген потрібно зробити.
Андрій Козак — кандидат історичних наук. Закінчив Чернівецький університет. Реконструкцією займається три роки.
— Мене романтизм середньовікової доби захопив, — відкриває баклагу із гарбуза. Робить кілька ковтків. — Битися дуже важко. Мій обладунок важить 25 кілограмів. Складається з металевого панцира, кольчуги, пластин на плечі, лікті і коліна. Шолом важить 5 кілограмів, меч — до 7. Також у воїна має бути шкіряний пояс, ріг для пиття, ніж, сумка, яка заміняла кишені.
Повний обладунок коштуватиме 10 тисяч гривень. Щоб його носити, треба мати добру фізичну підготовку. Ходжу три рази на тиждень у тренажерний зал. Кожного ранку бігаю кілька кілометрів і не курю. Під обладунок одіваємо свиту. Це щось на зразок фуфайки. Вона пом'якшує удари.
Поряд проїжджає "газон". На причепі сидять лицарі у бойових обладунках. Їх везуть із табору до поля битв. Відстань між ними — 3 км. Місцевість горбиста.
— Якби прийшлося іти в бойовому обладунку, то, не дійшовши до поля, ноги можна було б відкинути. При такій жарі не рекомендовано більше години бути в бойовому спорядженні. Бої тривають по 1-2 хвилині. 3 кілограми як рукою забирає. Я вчора після вечірнього бою аж 2 літри води одним махом випив. Для відновлення треба м'ясо їсти та продукти з білком. Я найкраще б'юся, коли з дружиною посварюся. Тоді рубаю всіх і вся. А коли пар виходить, то сварки як не бувало.
Табір реконструкторів розташований на пагорбах праворуч від фортеці. Там вони поставили кілька десятків наметів. Туристи ходять у білизні. Інший одяг просушують на сонці.
Наталя Полянська, 26 років, із Саратова в дерев'яний горщик натирає моркву.
— Мы сегодня нашим бойцам гороховый суп на ужин приготовим, — розповідає. Поруч хлопець ріже на шматки великий кусень м'яса. — У польових умовах готувати важко. Ще й потрібно дотримуватися побуту ХIV століття. От сьогодні не витримала та пішла в місто. Купила тертку і ніж. Посуд у нас дерев'яний та керамічний. Казани для варіння з металу. На ринку один нормальний горщик коштує від 80 гривень.
Дорогою до фортеці майстри поставили намети. Продають середньовічні прикраси, зброю й екіпіровку.
— Тату, ну, тату, — говорить хлопець, років 7. — Купи мені отого лука. Я теж хочу бути крутим. Приїдемо додому, то всі втікати від мене будуть.
Чоловік підходить до продавця. Бере в руки арбалет.
— Його ціна — 2 тисячі, — каже продавець. — До нього є справжні стріли з наконечниками металевими. Але таке від дітей подалі слід тримати. Купіть йому краще дерев'яний лук за сто гривень або солдатиків за 200.
— Пішли звідси, — бере малого за руку. — Я тобі вдома солдатиків накупляю — пластмасових і дешевих.
3 
1
Коментарі
1