"Зять поїхав на роботу до Польщі, — пише 57-річна Аліна Володимирівна з Полтавської області. — Тепер хоче забрати туди доньку і внуків. Я боюся, щоб вони їхали. У доньки тут гарна робота. Але мене ніхто не слухає. Шукають у Варшаві школу для дітей. А вони навіть мови не знають".
Надсилає фото доньки Світлани і зятя Олексія. Кучеряву жінку у джинсовій куртці обіймає короткострижений бородань у вишиванці. Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник.
— Діти вирушать до Варшави у кінці липня. Зять уже орендував будинок для сім'ї. Не суперечте їхньому вибору. Для молодої родини це стане хорошим уроком. Діти легко адаптуються до іншої країни. Але надовго там не залишаться. Через кілька років повернуться додому. Ініціатором також буде зять. Тут обзаведуться власним житлом і розпочнуть свій бізнес.
"Із сестрою Ритою не говорю 34 роки, — розповідає у листі 56-річна Ольга Вікторівна з Київщини. — Вона відбила у мене чоловіка. Ми півроку прожили у шлюбі. Я була осліплена любов'ю до Роми і не знала, що в нього є інша. Будь-яку зраду могла б пережити, але не таку. Коханий пішов від мене до сестри. Після цього вони переїхали в іншу країну. Ми востаннє бачилися на похороні батька. А тепер вона повернулася і хоче відсудити у мене хату, що залишилася від батьків. У неї є діти, онуки. А я після розлучення так нікого й не зустріла. Усю себе присвятила школі, у якій працюю. За що мені таке випробування?"
Вкладає у конверт чорно-біле фото з сестрою Ритою. На ньому дві біляві дівчини в однакових сукнях.
— Час вам поговорити з сестрою. Образи нікуди не зникнуть. Боротьба за спадок швидко спустошить кишеню. Половина хати по праву належить їй. Жити у ній не планує, але на грошову компенсацію претендує. Якщо не бажаєте, щоб підселила квартирантів або продала половину оселі, поцікавтеся, скільки хоче за свою частину дому та земельну ділянку.
"У чоловіка Юри є двоє братів, — пише 53-річна Оксана з Закарпаття. — У лютому 2010 року вони втратили матір і батька. Свекруха померла через два дні після чоловіка. Не змогла пережити втрату. За півроку почалася судова тяганина за хату. Старий цегляний будинок і 10 соток поділити мирно не вдалося. Старший брат, який доглядав батьків, хоче забрати все. Заселився і живе там із жінкою. Ми через суд довели, що теж претендуємо на частину спадку, бо постійно матеріально утримували батьків, купували ліки та сплатили за дві операції, що перенесла мати 2008-го. Чи вдасться нам повернути собі майно? Погодилися на матеріальну компенсацію у тому розмірі, що запропонував суд. Але в старшого брата грошей нема. Ні Юрі, ні молодшому Жені він жодної копійки так і не віддав".
— У хаті не житиме жоден із братів. У 20-х числах червня судова тяганина закінчиться. Брати виставлять будинок на продаж, а виручену суму розділять порівну. Купити на ті гроші квартиру для доньки не зможете. Але на перший внесок вистачить. Придбаєте житло в розстрочку на три роки.
"Донька померла через тиждень після пологів, — розповідає у листі Олександр Олександрович із Вінницької області. — Онук народився з діагнозом ДЦП. Нам запропонували лишити дитину в інтернаті. Ми забрали Іванка додому, охрестили. Він довго не міг тримати голову, не реагував на звуки. Але ми не здавалися. Зверталися до різних лікарів. Лікування і спеціальна оздоровча фізкультура дали результат. Іванкові 4 роки. Вчиться ходити. Радять їхати в Ізраїль. Але це великі гроші і гарантії ніхто не дає. Внука піднімаємо удвох із дружиною".
Біоенергетик запалює свічку. Кладе долоню на фото русявого хлопчика в інвалідному візку. Заплющує очі.
— Дитя ходитиме. Ноги почнуть краще слухатися після втручання іноземних лікарів. Не затягуйте з поїздкою. Гроші допоможуть зібрати родичі і волонтери. Іван дуже схожий на матір. Перейняв її характер. Скоро тішитиметеся успіхам онука. Знатиме кілька іноземних мов і гарно малюватиме. Не раз заявить світу про себе.
2 
1
Коментарі