"Мені запропонували чемодан рублів і чемодан доларів. Узяв рублями — 36 тисяч. У моду якраз входили відики, то за 10 тисяч я купив телевізор, а за 11 — відеомагнітофон. Решту використав на нові машини".
52-річний Сергій Кравченко із райцентру Мала Виска на Кіровоградщині зробив 6,5-метровий лімузин із трьох "запорожців", а ще — пластиковий спортивний автомобіль, оснащений двигуном із літака Як. Відреставрував 12 автомобілів. "Хорьха", якого продав за карбованці прибалтійцям, з України вивозили частинами. Далі авто потрапило у Німеччину до приватного колекціонера.
— Це був особистий автомобіль секретаря самого Германа Ґерінга (рейхсмаршал нацистської Німеччини. — "ГПУ"). Броньований кабріолет 1938 року випуску, 2,5 тонни ваги, довжина 6 метрів. Я знайшов його в одного чоловіка, що працював в урядовому гаражі в Києві. Купив за 6 тисяч рублів. Три було, а три напозичався. Батьки подумали, що за такі гроші на новій машині приїду, а КамАЗ згрузив купу металобрухту. За два роки відреставрував. А деталі як діставав! Це ж не те що зараз, коли Інтернет є! Брав залізяку, на поїзд — і їхав у Прибалтику чи ще кудись. Мінявся з іншими автолюбителями. Діставав колеса, гуму, деталі до двигуна. З іншої машини ставити не можна. Щоб купити дві фари, продав колекцію годинників.
Майстерня Кравченка — в будівлі колишнього панського маєтку.
— Зараз тут станція юних техніків, — показує на рожевий фасад. — Веду гуртки картингу, веломобільний. Ретроречами зацікавився 1982-го, коли побачив у Києві колону старовинних автомобілів. Став їздити по селах і розпитувати у людей, у кого що є. Під Києвом в одного діда купив "опель" 1926 року з дерев"яним кермом і колесами зі спицями. Йому подарували машину за якісь заслуги на фронті. Дід загнав за 500 рублів, бо таких клієнтів, як я, вистачало. Я відреставрував і продав фотографу з Одеси за 3 тисячі рублів. Він нею приваблював клієнтів. Мотоциклів "харлей" старих штук три відреставрував. Байкери беруть такі речі за будь-які гроші. А найцінніший експонат — "мерседес" — відкопав у ямі в кошарі (місце, де тримають овець. — "ГПУ"). Його у війну закопали чотири хлопчаки. Мовчали про це, бо автівку розшукували енкаведисти, в ній зберігалися цінні папери. За 50 років автомобіль перетворився на брухт. Береш залізо — і воно в руках розсипається. Не зміг нічого вдіяти. А кермо там було зі слонової кості.
Це був особистий автомобіль секретаря самого Ґерінга
Обійстям Кравченка у Малій Висці бігає пекінес Тоша. Посеред подвір"я — червоний лімузин із чорним дахом. Його складено з трьох "запорожців".
— Почув, що є умільці, які збирають лімузини з "волг" чи "жигулів". От загорівся ідеєю. Але із "запорожцями" я перший працював. Із друзями розрізав їх. Поставили спільну раму і з"єднали. Розширив передні колісні арки, зробив дутими крила та додав іще по одній фарі, щоб лімузин не був таким худосочним. У даху прорізав люк, поставив холодильник, міні-бар. Є пічка і старовинний телефон, які колись використовувалися для автівок такого класу. Телефон не дуже зручний і заважкий, але що вдієш — ретро.
У салоні, оббитому червоним велюром, просторо.
— Вільно вісім душ уміщається. Колись їхали на день народження, то і всі 12 улізли. Мене по приколу гукають молодят возити. Тих, хто 20 років чи 30 святкує. Раніше гаїшники на мені план виповнювали, бо в мене документів бракує. Я власного авто не маю. На інспекторів уваги не звертав, бо штраф був 17 гривень. А потім приїхало телебачення про мене передачу знімати. Зразу до ДАІ звернулися, чи може така машина їздити по місту. Після того мене перестали чіпать.
На лімузин витратив близько 30 тис. грн.
— Продам його не менше ніж за 10 тисяч доларів, бо хочу зробити 8-метровий лімузин із "москвичів". Один зелений уже стоїть у дворі. Ще двох чоловіків-власників маю на прикметі. Дружина Наталя, вона в мене перукар, до моїх захоплень ставиться з розумінням. Добре, що не п"ю. Ділом зайнятий. У нашому містечку роботу спробуй знайти. Цукровий завод закрився, всі мужики на заробітках. Я ж у неї на глазах.
4 
1
Коментарі