32-річного Сергія Казаніна зі "Студії Квартал 95" колеги називають "улюбленим москаликом". П"ять років тому Володимир Зеленський запросив його в Україну з Тамбова.
До київського кафе "Дабл кофі" Казанін під"їжджає на темному "БМВ" третьої серії. На капоті намальований готель "Україна" і монумент Незалежності.
— С детства мечтал ездить на "БМВ", — зізнається. — Коли є гроші, роблю її красивою. Жвава машина, почав навіть пристібатися паском безпеки. Але після того як мене разок крутануло на Володимирському узвозі, почав ходити на контраварійне водіння.
На автівці — харківські номери. Казанін пояснює, що купив машину в Харкові у знайомого.
— Даїшники часто зупиняють: думають — з іншого міста. У Києві впізнають і відпускають. А за містом інколи доводиться давати червінчик. Класно, коли "Квартал 95" їде кортежем. Зупиняють одного — виходять усі: Зелений (Зеленський. — "ГПУ"), Лисий (Євген Кошовий. — "ГПУ"). Й одразу жодних проблем, — сміється.
Самого Сергія Казаніна називають Стьопою.
— На першому курсі Тамбовського технологічного інституту разів сімсот представився, що я — Сергій. Ніхто не запам"ятав. Я три дні терпів, а потім ляпнув, що — Степан. Відтоді тільки рідні називають мене Сергієм.
Ви народилися на півострові Ямал?
— У місті Надим, — закурює він легке "мальборо". — Батько — з Алтаю, після армії приїхав у Надим працювати водієм. А маман — з Тамбовської губернії, потрапила до Надима після інституту. Малим батько будив мене вночі, щоб показати північне сяйво. А потім я вже сам дивився, коли повертався додому після гулянок.
Досі не можу звикнути збирати тут гриби, — зізнається. — На Півночі вони стирчать з ягелю — ідеш і косиш. Колись було багато дичини. Але хімікати з літака розпилювали — боролися з комарами. Років на п"ятнадцять усі звірі звалили з передмістя. А комарі з"явилися через тиждень.
Наліпимо тисячу пельменів, у наволочку — і на балкон
Батько розповідав, що 1976-го якийсь бульдозерист пошкодив електропроводку. Місто три дні сиділо без світла та тепла при мінус 50 градусів. Тоді багато людей не витримало — утекло. Батько, замість "жигулів", про які давно мріяв, купив будинок в Тамбові, щоб було куди відступати.
Закурює третю сигарету.
— Морозиво, лимонад, пиво були в дефіциті, — згадує далі. — Моя сестра працювала на молокозаводі, де робили трохи морозива. Випускали його не в стаканчиках, а в коробках по 25 кілограмів. Коробку ми зберігали на балконі. Захотів морозива — вискочив і наколупав ложкою. Або наліпимо усією родиною тисячу пельменів, у наволочку — і теж на балкон.
Кажуть, вас у школі називали артистом.
— Клоуном, — уточнює. — У 9-му класі підбив однокласників принести по ложці дріжджів і кілограмові цукру. Заквасив у підвалі бражку на журавлині. Смакота! Був комсоргом школи, але посада не відповідала моїй поведінці. Збирався вступати в партійну школу в Москві. У комсомолі нічого не треба було робити. Головне — вміти говорити. Коли комсомол рухнув — пішов у шоу-бізнес.
У КВК Казанін почав грати в інституті.
— Учитися я не хотів, — пояснює. — У Тамбові було нудно. Жив я сам у будинку, який купив батько. Одружився рано, у 18 років. Побачив свою Наташку в гостях. Зіграв на гітарі, кинув кілька багатозначних поглядів, сказав пару компліментів. За півроку одружилися, бо не хотіли ввечері розставатися. Нас відмовлялися розписувати — чекали, доки їй виповниться 18 років. Синові Степану зараз вісім з половиною років. Наташа вчиться на комп"ютерного дизайнера.
Сергій переконаний, що найкрасивіші дівчата — в Тамбові:
— Ще Катерина II відсилала туди з Петербурга гарних дівчат — махровий цвіт проституції.
Згадує, як після армії продавав масажери. Ця робота не заважала грати в КВК. До Києва команда Казаніна "Тапкины дети" вперше приїхала 1999-го.
— Мали при собі 100 доларів і 20 марок. Жили у знайомого. Їли сосиски й макарони, — згадує. — У Москві, щоб потрапити до фіналу, Маслякову треба було носити великі гроші. Без бабла вгору не видерешся. Зелений — людина зі здоровим глуздом, не тому що такий за національністю. Він усе зрозумів і запросив мене й автора Валерія Жидкова до себе.
За перший концерт отримав 50 доларів.
— Шалені гроші. Купив чотири шини для своїх "жигулів".
А тепер скільки заробляєте?
— На місяць витрачаю тисячу доларів. Мушу виплачувати кредит за квартиру — 600 доларів. Ще 200 — машину заправити, відремонтувати щось. І 300 — попоїсти. За зйомки в передачі "Вечірній квартал" отримую тисячу доларів. За концерт — 200. Виступаємо на корпоративних вечірках. Їздимо на гастролі. Завжди маю заначку 200–300 доларів — так спокійніше жити.
Дружите з колегами по команді?
— Ми живемо разом! — відсьорбує кави.
— Розходимося тільки щоб переночувати. Влітку збираємося на Русанівській набережній на шашлики. Виїжджаємо разом на природу, в ресторанчик, ходимо в кіно. Цей Новий рік я був Дідом Морозом у наших дітей.
Володимир Зеленський — деспот?
— Він не деспот, він усе тягне. Надірвав зв"язки, отруївся — викликали лікаря, вкололи щось — працює далі. Коли Зелений щось вирішив — так і буде. Сперечатися марно.
Продюсер каналу "1+1" Олександр Роднянський запрошував вас до себе на канал?
— У нас з ним любов ще з 1999 року, — киває. — Якось у журі він сказав: "Усі команди — супер, а Степана беру працювати до себе". Запропонував бути режисером "Сніданку з "1+1". Але я ще не був готовий переїхати до Києва.
Юрій Луценко заявив, ваші жарти про Януковича та Ахметова на концерті, присвяченому Дню міліції, не сподобалися новому керівництву МВС.
— Янукович сидів перед сценою, сміявся. Олігархи взагалі не заморочуються ні над чим — сміються з усього відверто. Інша справа — оточення. Підлеглі сміються тільки тоді, коли це робить шеф.
1974, 19 грудня — Сергій Казанін народився в місті Надим Тюменської області Росії
1991 — вступив до Тамбовського технологічного університету на факультет електрифікації та автоматизації с/г, спеціальність — економіст
1992 — почав грати в команді КВК "Тапкины дети"
1993 — покинув університет; одружився з Наталією
1997 — вступив заочно до Східноукраїнського університету імені Даля в Луганську, фах — менеджер-економіст
1998 — народився син Степан
2002 — перейшов у команду КВК "95 квартал"
2005 — купив "БМВ" 3-ї серії
3 
1
Коментарі
2