Пастор протестантської церкви "Посольство Боже", 41-річний Сандей Аделаджа, під офіс церкви винаймає на Лівому березі у Києві легкоатлетичний манеж.
На першому поверсі кілька сотень пластикових стільців у ряди. У кутку моляться десятеро бабусь. Одна з них голосно читає молитву. Потім усі разом радісно співають і похитуються у такт мелодії.
Кабінет Сандея на другому поверсі. У приймальні — високий дерев"яний трон із написом "зроблено на небесах". Стіни жовтого кольору, на них фотокартки у рамках: Аделаджа з мером Києва Леонідом Черновецьким, кількома голлівудськими акторами. На столі у вазі синій виноград, мандарини, яблука. В іншій — фісташки, фундук, родзинки. До кабінету мовчки заходить шестеро чоловіків, сідають за стіл пастора.
— Это мои помошник, — представляє пастор. — Они будут помогат мне дэлать интервью, — говорить ламаною російською. — Потім прийматиму людей. Я підказую їм, благословляю, молюся за них. От як ми помагаємо? — питає світловолосого помічника.
— Я двічі сидів у тюрмі за наркотики, мав розлучення, — голосно відповідає 43-річний пастор Віталій Сергійко. До Аделаджі він ходить 14 років. — Моя мама без батька виховувала двоє дітей, отримувала 90 рублів зарплати. Ми голодували, я доношував речі двоюрідного брата. Штани купив собі у 23 роки.
— Вав! — підстрибує у кріслі Сандей, — треба про тебе передачу зробити.
— Курити почав у шість років. Хуліганив. Потім у моє життя прийшла горілка, наркотики, — продовжує Сергійко. — Мав дружину, прожили 10 місяців і розлучилися. Я у негрів яйцями кидав з балкону. Одному навіть око розбив, бо думав, як це негр буде нас учити?
Сандей регоче — аж пищить. Віталій Павлович намагається реготати ще голосніше.
— А тепер розкажи, что все харашо-о-о, — пропонує Сандей.
— Після розлучення мав два виходи: піти у банду чи до Бога. Був 1991 рік. Усі мої друзі грабували. А родичі — вірили у Бога. Якось вдома я став на коліна, почав плакати і каятися за гріхи.
— Слава Тобі! — Аделаджа підносить руки вгору.
— А яка ваша історія? — питаю у Сандея.
Хочу, щоби після смерті про мене 300 років говорили
— Я ріс у православній сім"ї, ходив до церкви і думав, що віруючий. У 19 років зустрічався із кількома дівчатами одночасно. Кожній брехав, що вона найкоханіша. Дівчата думали, що я білий і пухнастий, бо я не пив і не курив. Потім по телевізору побачив, як проповідник розказував, що Бог помер за наші гріхи. Я так каявся, — жалісливо зводить брови.
Майбутню дружину Босе Сандей зустрів у Москві. У Росію поїхав як перекладач американського актора Джефа Девіса. Босе вчилася у Москві на інженера.
— Вона була ангельської чистоти — я погляду не міг відвести. Босе ні з ким не зустрічалася, мала 21 рік. Через півроку знову зустрілися у Москві. Я став на коліно і запропонував їй вийти заміж. Вона думала аж дев"ять місяців. Називаю її принцесою, ставлюся до неї як до стакана, який боюся розбити. Найстаршому нашому сину 11 років. Його біблійне ім"я Фарес означає "прорив". У 9-річної доньки Зої російське ім"я, вона з двох років складає пісні. А молодшу доньку назвав по-українськи Перлинка. Їй 6 років. Мені снилося, що вона буде адвокатом.
Помічники уважно слухають Сандея. Через годину починають їсти горішки і родзинки.
— Я вчився у Мінську на журналіста, їздив проповідувати у села. Коли закінчував, мене з Білорусії вигнали. Тепер там мною гордяться. А в Україні мене не люблять. Кличуть жити в Америку, Австралію, Англію. Із Нігерії отримав запрошення допомогти їм розробити конституцію. Але Україну залишити не можу — мушу побудувати тут церкву. Хочу, щоби після смерті про мене 300 років говорили. Думають, що я людей гіпнотизую. Але навіть президент не може зібрати 20 тисяч людей щонеділі, а до мене йдуть.
Минулого місяця Сандея допитували як свідка у справі фінансових махінацій компанії "Кінгс Кепітал". Із головного управління МВС Аделаджу відпустили з підпискою про невиїзд.
— Мої люди вкладали гроші в "Кінгс Кепітал", але допитів і підписки про невиїзд не було, — запевняє Сандей. — То Луценко (міністр внутрішніх справ. — "ГПУ") хоче помститися Черновецькому, що той став мером. А ми з Леонідом Михайловичем друзі, тому я й постраждав.
Київський мер Леонід Черновецький ходить до церкви Сандея десять років.
— Останнім часом приходить рідко, але ми щодня передзвонюємося. Уперше Черновецький прийшов, коли балотувався у мери, а в нього не вистачало голосів. Прийшов посеред проповіді, чекав, поки я закінчу. Потім відмовився агітувати, сказав, що не туди звернувся — так його наші історії вразили. А коли став мером, змінився: з"явилася совість, почав годувати бомжів, слухати наркоманів.
— Сюди усі ходили: і БЮТ, і Литвин, і "регіони", — додає Сергійко. — Але не робили, так як ми хотіли, тому нічого й не отримали.
3 
1
Коментарі
5