— Усього побував у 68 державах. Із них 61 відвідав на інвалідному візку. З кожної країни привожу по дві-три ложки, — говорить 66-річний Микола ПОДРЕЗАН із Києва. 23 роки збирає сувенірні чайні ложки. Має в колекції понад тисячу екземплярів.
Із Миколою Володимировичем зустрічаємося у його квартирі в центрі Києва. У дверях зустрічає пес мисливської породи. Проводить до господаря.
— Збирання сувенірних ложок поширене в Америці та США вже багато років. У нас про це мало хто знає. Тільки нещодавно випустили ложки, присвячені Києву, Львову, Бердичеву, — розповідає Микола Подрезан.
27 років тому під час поїздки в Естонію він потрапив у аварію, отримав травму хребта. Відтоді пересувається на візку. Живе у шлюбі з реабілітологом Наталією Грязновою, 53 роки.
— Першу ложку я купив у Солт-Лейк-Сіті в штаті Юта, — продовжує. — Там 1996 року проходив соціальне стажування в реабілітаційному центрі. Жив у подружжя Херші та Лоїс. Вони — мормони. Не п'ють, не курять, багато працюють на землі. Про мене дізналися, побачивши на каналі УТ-1 телемарафон до дня інваліда, що я вів. Передача їм сподобалася. Подружжя пробуло в Україні майже три місяці. За цей час дізналися, чим я займаюся. Розпитали у друзів, чи не маю шкідливих звичок. Після цього запросили до себе.
У Лоїс побачив колекцію із 40 ложок із різних країн, — продовжує. — Вирішив теж збирати, бо саме тоді підшукував якесь хобі.
Микола Володимирович показує чотири стенди з ложками на стіні. Сувеніри прикріплені невеличкими гвіздками вертикально.
— Збираю ложки як спогади, грошової цінності вони не мають, — каже Микола Володимирович. — Одна із найцікавіших із Зімбабве. Її привіз друг. Ручка у формі чайничка, а черпальце має круглу форму. На ньому зображений годинник, показує п'яту. Спочатку не могли розібратися, для чого така форма. Зрозуміли, коли згадали, що Зімбабве — одна з країн Британської співдружності. Під час традиційного англійського чаювання перед вечерею такою ложкою насипають листя чаю.
Одна з найгарніших ложок — із Любляни, столиці Словенії. Має срібний колір, частина ручки вигнута у формі серця. На кінці зображений зелений дракон. Це — символ міста. Коли перевернув ложку, побачив фабричний відбиток. Отже, сувенір не штампований у Китаї. У стандартну форму можна вліпити будь-який значок. А на дизайнерських є відмітка майстра.
Одне з найбільших поповнень колекції Микола Подрезан зробив під час проведення свого проекту "Планета Земля — погляд з інвалідного візка". За сім років він із дружиною побував у 34 містах, у яких передавали естафетний вогонь Олімпійських ігор в Афінах 2004 року.
— Ділю ложки на три категорії — з країн, міст і місцевості. Останні для мене найцінніші, можуть нагадати про конкретні історії. Коли були в Ліверпулі, хотів купити ложки як пам'ять про місто, де утворився гурт "Бітлз". Я — його палкий фанат. У їхньому офіційному музеї-магазині сувеніри були надто дорогі. Знайшли кілька ложок із гербами англійських регіонів на вулиці, де в свій час виступала ліверпульська четвірка. Зазвичай такі ложки коштують від 1 євро до 5. Дорожче 10 не купуємо.
2 
1
Коментарі