35-річний Дмитро Коляденко керує балетом "Арт-класік". Він — хореограф на проекті "Шанс", ставив мюзикли "Попелюшка", "Одруження Фігаро", "Снігова королева". Майже чотири роки тривав його роман із співачкою Іриною Білик. У січні цього року вони розійшлися. Хореограф ставить номери для Миколи Баскова, Філіпа Кіркорова, Таїсії Повалій. І зрідка — для Білик.
Дмитро під"їжджає до Національної опери на яскраво-жовтому спортивному авто "хюндай". Мешкає він неподалік — біля Золотих воріт. Їдемо в грузинський ресторан "Кувшин", що на вулиці Червоноармійській. Машину Дмитро веде повільно.
— Я лише місяць за кермом, — пояснює. Водить Дмитро босий, шльопанці на дерев"яній підошві лежать поряд із педалями.
— Їжджу зі швидкістю 60 кілометрів, — каже. — Лише на проспекті Перемоги дозволяю собі сто. Але водійські права не купував, як інші, а сам здавав екзамен.
Вмикає сіді-програвач. Із колонок лунає блюз.
— Це збірник старих американських пісень, — пояснює. — Купив його в Нью-Йорку. Там у ресторанах, магазинах звучить ця музика, а не Мадонна.
Зупиняємося на світлофорі, на розі Володимирської та Богдана Хмельницького.
— Моя машина найгарніша, — дивиться він на сусідні авто. — У неї колір сонця, радості.
Розповідає, що зараз ставить номер для Баскова:
— І Микола — як сонце: веселий, позитивний і добре рухається. Я працюю над новим мюзиклом "12 місяців", у ньому зніматиметься весь московський бомонд. Зніматимуть у Києві, на кіностудії імені Довженка.
Паркуємося на тротуарі біля ресторану. Дмитро бере із заднього сидіння схожу на саквояж чорну сумку, дизайнера Ямамото.
— Купив її дуже давно, — пригадує. — Подзвонив їй і кажу: "Потратив усе, що мав, але не міг не купити", — розповідає про Білик, але її імені не називає. — Вона заспокоїла мене. Сказала, що витрачені гроші повернуться. Так і сталося.
Зняв майку й подумав: "Боже, яке тіло у 35 років"
У ресторані офіціант-грузин веде до віп-кімнати. Стіни пофарбовані в червоне. Над столом звисає велика чавунна люстра. Сідаємо на ковані залізні стільці з високими спинками. Дмитро займає місце в центрі.
— Як завжди, каву з молоком? — питає офіціант. Коляденко киває, замовляє ще курячі крильця. Пригощає шашликами.
— Дуже люблю грузинські ресторани, — каже він. — У мені є азербайджанська кров. А народився в Сєвероморську, де живуть білі ведмеді. Потім сім років жив у Монголії, а тоді переїхали до Сум, до бабусі. Вона шила костюми акторам. Може тому в 15 років я вступив до театрального училища. У цьому ж віці став чоловіком.
Пам"ятаєте з ким?
— Пам"ятаю, що було боляче, — сором"язливо опускає очі.
Ви один у сім"ї?
— Так. Але три місяці тому в мене з"явилася сестра. Вона сказала: "Тоді я буду тобі сестрою", — говорить про Білик. Дістає пачку "Мальборо" і закурює.
2004-го Дмитро пропонував Ірині руку й серце. 2006 року подарував обручку з діамантом. Але співачка йому відмовила.
— Ми з нею жили красіво, як у кіно, — зітхає. — Хоч я і шпурлявся диванами.
2003-го Дмитро через ревнощі викинув із 13 поверху диван. А цьогоріч продав журналу "Папараці" інтимні фото Білик, які надрукували.
— То був подарунок на 8 березня, — сміється він. — У нас ще такіє фотки єсть! Я не проти, аби й вона їх показала. У мене там усе в порядку, я ж за собою стежу. Сьогодні перед дзеркалом зняв майку і подумав: "Боже, яке тіло, і це в 35 років". Часто ходжу в солярій, каву там п"ю. Мене обслуговують безкоштовно. І зачіску змінив, — знімає шапку, показує пряме волосся до плечей. — Недавно подивився "Пірати Карибського моря" й упізнав себе в Джонні Деппі.
У його сумці дзвенить мобільник. Дмитро дістає тонкий, схожий на калькулятор "Самсунг".
— Купив півроку тому в Нью-Йорку. Це найтонший телефон у світі. Ще люблю ходити там по гей-кварталах — купую костюми для балету.
У гей-клуби заходили?
— Мене цікавить тільки одяг. Де ще можна купити височезні різнокольорові перуки? У Нью-Йорку ставив номери для Іри Білик. Вона співала в залі "Мілєніум", де виступають Кіркоров, Пугачова.
Ви з ними спілкуєтеся?
— Я знаю, яка в Кіркорова улюблена страва і ресторан у Києві, але вам не скажу, — кокетливо зиркає. — Якось за обідом Філіп дав пораду, що дуже допомогла мені в стосунках з нею, — знову говорить про Білик.
Чому ви не називаєте Ірину по імені?
— Бо раніше я забагато патякав, робив дурниці. Тепер я інший, розлучення пішло мені на користь, — Дмитро бере руками куряче крило й відкушує шматок.
— Я добре готую, тільки борщ не умію, — хвалиться. — Але через брак часу харчуюсь у ресторанах. А тут іще 1 вересня. Поїхав у ЦУМ, купив шкільну форму діткам, у мене ж їх двоє, — каже про свого сина Філіпа та Гліба — сина Ірини Білик від шлюбу з Андрієм Оверчуком.
— Я думав, що Філіп добре навчається. А недавно як зазирнув у його табель — Боже! — хапається за голову. Він учиться в російській гімназії у Києві.
А Гліб?
— Теж у гімназії, але не скажу в якій, бо завтра там будуть репортери. Дітей треба виховувати до 3 років, а потім лише жаліти. Своїх хлопців я балую. У них уже більше іграшок, ніж у магазині.
Не знайшли нове кохання?
— Я — мачо, жодна жінка мені не відмовить. Але це було б нечесно стосовно неї. Я вже трьох жінок покинув біля вівтаря — передумав одружуватися. Справжню любов зустрічаєш лише раз.
Ще розповідає, що хоче відкрити свій бутик у центрі міста.
— Почну створювати жіночу білизну під маркою "ДіКо". Хочу поставити такі ціни, щоб звичайні люди могли купити. От як у Дженіфер Лопес: яка зірка — а її туфлі коштують від 39 доларів.
1971, 23 липня — народився в Сєвероморську Мурманської області Росії
1986 — вступив до Дніпропетровського театрального училища
1989 — служив танкістом у Остьорі, Чернігівська область
1990 — створив балет "Арт-класік"
1993 — народився син Філіп
2003 — почав зустрічатися з Іриною Білик
2006 — розійшовся з нею
2 
1
Коментарі
1