— Cильно чекала, щоб у мого Васі виросли роги. А коли з'явилися, він мене ними побив, — бідкається 59-річна Людмила ОРЕЛ із села Журавки Шполянського району на Черкащині. Торік привела додому оленя. Кілька днів тому його відправили у приватне лісове господарство.
Оленя підібрала в лісі донька Людмили Орел минулого літа.
— Мабуть, із його матір'ю щось сталося, бо було худе і виснажене, — розповідає. — Донька взяла його за пазуху й принесла додому. Кілька днів потримала в себе, а потім віддала мені. Сказала: "Тобі легше його виходити, бо маєш корову".
— Васю поїла із сосочки, — продовжує Людмила Петрівна. — Спочатку випивав за день не більше 50 грамів молока. Потім втягнувся, з'явився апетит. Потихеньку почала терти йому моркву. Через якийсь час стала гнати на пасовище. Любив пастися по росі. Згодом їв усе — дерть, сіно. Малим був у плямах, а виріс — став рудий. Усе село знало, що я мала оленя. Приходили екскурсії зі школи. Діти не могли з ним награтися. Постійно фотографувалися.
Людмила Орел тримала оленя на прив'язі.
— Він рвався на волю, та я не пускала — це ж таки дика тварина, — пояснює. — Вася став норовливим. Якось вела його на пасовисько. Щось йому не сподобалося. Розігнався й стрибнув на мене всіма чотирма ногами. Ніколи би не подумала, що може бути так боляче.
На початку літа олень напав на зятя Людмили Петрівни.
— Копита в нього — ніби гострі леза, — пригадує. — На тілі зятя залишив порізи. Добре, що був прив'язаний. Кілька тижнів тому Вася на мене напав. Якось прив'язала його у дворі пастися. Йому не було куди енергії дівати, то він вірьовкою замотав граблі, що стояли поряд. Мені це не сподобалося. Підійшла й забрала їх. Вася затаїв на мене зло. Через якийсь час накинувся. Почав бити копитами й рогами. Хоч на вид він невеликий, було боляче. Думала, що смерть моя прийшла. Ледве відповзла на безпечну відстань.
Після того вирішила віддати вихованця у черкаський зоопарк.
— Кілька днів телефонувала й просила забрати Васю. Мені відмовили, бо зараз у них реконструкція. Директор сказав: "Немає місця. Нехай ще трохи побуде у вас". Проте я не могла чекати. Вийшла на дорогу й стала просити людей. Одні погодилися взяти, але потім шкодували — він їм бешкету наробив. Нещодавно відвезли Васю у приватне лісове господарство. Там олені живуть на волі. Територія огороджена сіткою.
Людмила Орел живе сама. Раніше була продавцем сільмагу та листоношею. Зараз ніде не працює.
— Більше диких тварин додому не братиму, — каже. — Скільки не голуб, а вони все одно рвуться на волю.
4 
35413
Коментарі