— "Газету по-українськи" передплачую років зо п'ять. Мені її порадила начальник пошти Леся Корбак. У списку переможців побачив себе сам, — каже 70-річний Роман Козак із села Таурів Козівського району на Тернопільщині.
Він передплатив "Газету по-українськи". Відправив копію квитанції на адресу редакції і виграв 250 грн.
— У батьків нас було троє синів. Я середущий. Старшого звали Володя, молодший — Іван. Мене після школи призвали в армію. Служив в авіації в місті Мічурінськ Тамбовської області. Там є розплідник Мічуріна, де він розробляв методи селекції плодово-ягідних рослин. Вивів 150 гібридних сортів. Серед них були яблуні, груші, вишні, сливи, черешні, фундук, виноград. У Мічурінську було насаджено стільки садів, що не встигали збирати врожаї. Ми, солдати, їли, скільки хотіли, — розповідає Роман Омелянович.
Після армії працював токарем на заводі "Автонавантажувач" у Львові.
— За рік помер батько, і я вернувся в село до матері, — продовжує. — Працював токарем в колгоспі. Одружився. Надя хотіла жити в місті. Переїхали до Тернополя. Там отримали квартиру. Я влаштувався токарем у міському радгоспі, де вирощували зелень і овочі. Дома весь рік було все свіже. Коли треба було доглядати матір, переїхав у село. Шість років тому її поховав. Брата Володимира теж немає. Раптово помер у 59 років через тромб. Іван живе в російському Ростові. Раніше з ним передзвонювалися. Перестали спілкуватися, бо не приїхав на похорон брата і матері.
Живе сам. Має двох доньок, онука і внучку.
— Із дружиною в нас не склалося, але спілкуємося, — говорить Роман Козак. — Вона переїхала в Іспанію. Дочки Ольга і Павліна до мене навідуються по черзі. Обидві з сім'ями живуть біля Тернополя. Внукові Максиму 4 роки, а внучці Діані — 7. Я раніше тримав чимале господарство. Тепер обробляю 15 "соток" городу, маю курей і двоє козенят.
3 
1
Коментарі