Режисер Юрій Іллєнко помер від раку

5

Фото: фото: Тарас ПОДОЛЯН

На 75-му році життя в себе на дачі в селі Прохорівка на Черкащині від раку помер кінорежисер Юрій Іллєнко.

— Батько Юрія дожив до 90 років. Я була певна, що й він проживе таке довге життя, — каже колишня дружина, актриса 72-річна Лариса Кадочникова. — Останній раз бачила його на похороні актора Леся Сердюка. Він був блідий, змарнілий. Сидів на стільці у фойє. Після розлучення ніколи зі мною не вітався, а тоді кивнув. Я сказала: "Ти маєш хворобливий вигляд. Хочу, щоб ти знав, що бажаю тобі тільки здоров"я". Він важко переживав смерть Леся Сердюка. Той забрав його за собою.

З Іллєнком актриса прожила 18 років. Розлучилися 1975-го.

— Юрій мав складний характер, був вимогливим до себе й акторів. Якось у одному його фільмі я грала вагітну. Знімали пізньої осені. Мусила босоніж йти холодним піском, тримаючи у пелені яблука. Після цього захворіла, але Юрі не могла перечити. Ми обоє були творчі особистості, тому не могли вжитися разом. Хвору він вигнав мене з дому. Можна було розійтися красиво, але не вийшло. Ціною страшного скандалу я відвоювала квартиру. Машину, гроші, дачу він залишив собі.

Наприкінці 1970-х режисер одружився з актрисою Людмилою Єфименко. Їхній син 23-річний Андрій — заступник голови столичного осередку об"єднання "Свобода". На парламентських виборах 2007-го Юрій Герасимович у списку "Свободи" йшов під другим номером, після Олега Тягнибока. Набрали 0,76% голосів. Іншого сина, 32-річного Пилипа, малим батько зняв у фільмі "Лісова пісня. Мавка". У останній стрічці "Молитва за гетьмана Мазепу" Пилип зіграв молодого Мазепу. За освітою він юрист.

Із 42 сценаріїв, написаних Іллєнком, лише сім стали фільмами. "Молитву за гетьмана Мазепу" в кінотеатрах не показували. В Росії узагалі не рекомендували для перегляду. На прем"єрі теперішній гуманітарний віце-прем"єр Семиноженко на 15-й хв. демонстративно вийшов із зали.

Юрія Іллєнка двічі запрошували до Голлівуда.

— Два американські продюсери в американській амбасаді у Белграді передали мені готовий контракт, — казав він. — Там я міг стати мільйонером. Та якби поїхав у Голлівуд, двоє моїх братів із кіностудії Довженка поїхали б до Мордовії — валити сосни.

Кумиром Юрія Герасимовича був американський режисер Орсон Веллс, на його честь він назвав улюбленого собаку-ротвейлера.  Колекціонував старі наручні годинники. Малював олійними фарбами, здебільшого портрети дружини Людмили. Мріяв стати архітектором, дачу в Прохорівці, біля Канева, побудував сам.

Під час навчання у ВДІКу часто заходив у гості до поетеси Белли Ахмадуліної. Ходити із самвидавом по Москві було небезпечно, вона дозволяла йому читати вдома заборонені твори. Якось у двері Ахмадуліної  довго ломився поет Євген Євтушенко — був напідпитку. Іллєнко спустив його зі сходів.

— Запам"ятав Іллєнка красивою людиною з прищуром іронічним. Він кайфував від того, що гарний, стильний, спортивний, має красиву дружину. Готовий був покласти будь-кого на лопатки, — каже художник Сергій Якутович, 57 років. — Коли разом робили "Мазепу", Іллєнко о дев"ятій ранку вже чекав біля дверей зі стосом ескізів. Був заряджений на експеримент. Усе, що його оточувало, здавалося йому в"ялим. Не дуже розумівся на людях, тому весь час йшов на конфлікт. Але й був ніжним, міг підійти, сказати: "Давай просто посидимо".

Панахида за режисером відбудеться 18 червня о 13 год. у Володимирському соборі в Києві. Він просив поховати себе в Прохорівці.

Востаннє кореспондент "ГПУ" зустрічався з Юрієм Іллєнком 15 квітня цього року в його київській квартирі біля столичного метро Університет. Говорили про його фільм "Білий птах з чорною ознакою". 1971-го стрічку заборонили. Цьогоріч їй виповнилося 40 років. Юрій Герасимович багато сміявся, охоче позував для фотокамери.

Розказував, що події в фільмі розгорталися у 1937–1947 роках на Буковині. У бідній багатодітній родині Леся Звонаря старший син іде до Червоної армії, середній — до УПА. Лише за згадку про упівців тоді могли посадити. Режисер вирішив показати фільм синові першого секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста — Віталію. Тому сподобалося.

— За його порадою Петро Юхимович рекомендував показати стрічку на 24-му з"їзді партії. Наступного дня член ЦК Віктор Добрик сказав, що шкідливішого фільму, особливо для молоді, ніколи не існувало. Але Шелест добився, аби його відправили на Московський кінофестиваль. У Москві всі знали, що картину після з"їзду партії заборонили. Квиток на неї у кремлівський палац з"їздів коштував більше, ніж на матч "Спартак" — "Динамо"(Київ). Зал був забитий. Після перегляду публіка 17 хвилин аплодувала стоячи. До мене підбіг перший російський володар премії "Оскар", режисер Марк Донской, і сказав: "Юра, що може журі проти цього залу? Я побіг писати статтю в "Правду", що ти отримуєш золоту медаль". Але медалі мені не вистачило. Замість неї вручили муляж. Сказали тихо: "Юра, не открывай, там ничего нет". Шелеста після цього зняли, фільм не випустили в прокат. Але на зарубіжні екрани він просочився.

Юрій Іллєнко запропонував перенести розмову на інший день. Пояснив, що втомився. Заліз із ногами на канапу, щоб сфотографуватися біля кінонагород. Вони займають полицю вздовж стіни. Просив тихо говорити, бо спить онук. Його назвали на честь дідуся — Юрієм.
Анна БАЛАКИР

×