— Я часто бував у Грузії. Але лише милувався горами знизу, із долини. Мріяв піднятися на вершину, — розповідає 36-річний фотограф Максим Баландюх зі Львова. Із двома друзями наприкінці липня за два тижні подолали чотири кавказькі вершини.
З Максимом зустрічаємося в парку біля Львівського університету. Чоловік має зріст під 2 м, підтягнутий, з довгим волоссям. Одягнений у шорти та футболку кольору хакі.
— Якось познайомився з альпіністом і гідом Вадимом Гапком. Він почав мене готувати до сходжень, — продовжує Баландюх. — Вчилися лазити по заледенілих водоспадах у Кам'янці-Подільському. У руках мали льодоруби, а на ногах — кішки (спорядження для подолання крутих льодових схилів. — ГПУ). Коли похилий шлях і твердий лід, потрібно правильно ставити черевик, аби всі "зуби" трималися за поверхню, — показує, як треба. — У горах багато небезпек: різка зміна погоди, тріщини, обвали. Маленький камінчик, що летить з висоти 500 метрів, може вбити.
Коли піднімалися на Ушбу, нас застала ніч. Довелося в темряві з ліхтариками шукати більш-менш рівну площу для ночівлі. Знайшли виступ у скелі десь три квадратних метри. Там не вдалося б поставити намет. Ночували в спальниках просто неба, прив'язані до скелі.
На льодовику багато тріщин. Деякі з них присипані снігом. Якщо їх переходити, можна провалитися. Тож лягали на живіт і, як тюлені, з'їжджали. Так безпечніше — маса тіла тисне на більшу площу, і менші ризики впасти.
Біля підніжжя Ушби помітили чоловіка, який прямував на небезпечний льодовик. Колеги-альпіністи згодом розповіли, що це литовець, який шукає друзів. Вони загинули кілька років тому. Має надію знайти їхні речі. Скажімо, фотоапарат, на якому збереглися останні кадри перед загибеллю. Приїжджає сюди щороку в річницю зникнення.
Заходимо в кафе. Максим замовляє пиво.
— У гори брали по літру води, — каже. — Про алкоголь і мови не могло бути. Не лише з міркувань безпеки. Це ж ще надлишкова вага. Розтоплювали сніг, аби отримати воду і приготувати їжу. Харчів несли мало. Найбільше смакував грузинський сир сулугуні. Головка за розміром, як хлібина. Смачний і калорійний. Брали також персики та яблука.
Чоловік двічі на рік сходить у Гімалаях у Непалі.
— Грузинські гори схожі на Альпи, — додає Максим. — Тільки там, десь у Франції, більшу частину дороги тебе везуть. Сідаєш на підйомник і піднімаєшся на висоту 4 тисячі метрів. У Грузії єдиний сервіс, який у нас був, — кінь. Попросили місцевого пастуха допомогти донести речі до висоти 3 тисячі метрів.
6 тисяч гривень щонайменше коштують черевики для альпінізму. Вони швидко зношуються. Часто доводиться купувати спеціальний одяг — він рветься об скелю чи об кішки.
3 
1
Коментарі