В Івано-Франківську справили дев'ятини за письменником і фольклористом Степаном ПУШИКОМ. У ніч на 14 серпня в нього зупинилося серце. Мав 74 роки.
— Степан Григорович був у роботі до останнього. У понеділок працював до одинадцятої вечора. За півтори години в нього стався серцевий напад. Урятувати його не змогли, — каже голова Спілки письменників Прикарпаття 57-річний Євген Баран.
Степан Пушик народився в селі Вікторів Галицького району на Івано-Франківщині. Закінчив літературний інститут ім. Максима Горького в Москві та Чернівецький університет ім. Юрія Федьковича. Працював у газеті "Прикарпатська правда". По закінченню докторантури при Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнології Академії наук став професором кафедри української літератури Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника. Був депутатом першого скликання Верховної Ради.
Фольклором Степан Пушик зацікавився ще школярем. Зібрав більш як 200 томів різних записів. Перекладав і досліджував "Слово о полку Ігоревім". Видав десятки власних поетичних і прозових творів. Понад 150 його віршів покладені на музику. Їх виконували Дмитро Гнатюк, Анатолій Мокренко, Микола Кондратюк і Софія Ротару. Степан Пушик є автором одного з найбільших рукописних щоденників у світі. Він налічує майже 300 томів, у кожному — до 200 сторінок.
— Степан Григорович завжди носив із собою ручку й великий зошит, у який записував усе почуте, — розповідає колишня студентка Мар'яна Атаманчук, 26 років. — Разом зі студентами співав коломийки, водив аркан. А взимку ми гуртом ходили колядувати в усі аудиторії. Якось старості нашої групи Наталії Бондар Степан Григорович подарував на день народження палку ковбаси. Сказав: "Квіти зав'януть, а ковбасу з'їси і мене згадаєш". Перед кожною контрольною роботою бажав своїм студентам: "Ні Пушика вам, ні пера".
Письменника поховали в рідному селі. У нього залишилася дружина Ганна Миколаївна й двоє дітей — син 45-річний Тарас і донька Леся, 41 рік. Обоє — журналісти.
3 
1
Коментарі