"Салют!" — вітається Євген Паперний, 55 років. Актор у джинсовій сорочці, кросівках. Ми стоїмо біля його будинку — неподалік студії імені Довженка.
— Побігли, сховаємося, — перестрибуючи під дощем калюжі, забігає він до ресторану "Ніка". На літній терасі офіціанти кутаються у ковдри з тигрового плюшу.
— Свої! — гукає їм актор.
— О! Здрастє, — відповідають ті.
Охоронець у краватці проводить нас у зал. Столики накриті білими скатертинами, клієнтів немає.
— Сідайте, де вам хочеться,— пропонує. — Зараз увімкну світло.
Паперний сідає за центральний столик, на диванчик.
На годиннику п"ята вечора. Паперний трохи сонний, очі — червоні.
— Вам як завжди? — питає білява офіціантка. — Сто горілки і сто — грейпфрутового соку?
— Ой ты моя хорошая! — Паперний гладить її по руці. — И что-нибудь покушать, только чтоб изжоги не было.
А дружина не готує?
— Дуже смачно готує, ображається, коли їм не вдома: "Женя, кому я готовлю?" Але в мене не виходить удома їсти. Коли приходжу пізно, сам починаю готувати. Знаходжу на полицях якусь сою, кубики, горох. Щось таке намішаю, "гамулла" називається.
Часто готуєте?
— Мене тільки вночі підпускають до плити.
Рідним подобається?
— Син Тетяни Денис тільки сміється. Він сам собі готує, йому вже 24 роки. Ще маю молодшу доньку Тоню, їй 16, — від Ольги Сумської, — розповідає. — А старша, 32-річна Анастасія — від Лідії Яремчук. І вже є онука, Єлизавета. Я мав працювати в театрі Вахтангова. Але закохався в молоду і красиву, і приперся з Москви сюди.
У кого?
— Ну, начинается, — невдоволено бурчить. — Вона заборонила про себе говорити.
Паперний має на увазі народну артистку України Лідію Яремчук.
Які у вас зараз стосунки?
— Хороші, — зітхає. — Ніяких у нас стосунків нема. Це через неї я кинув театр Вахтангова і пішов у російську драму. А вона ще народила мені. Понімаєш, я інститут закінчую, а вона: "А вот тебе подарок", — згортає руки, наче тримає немовля. — Кажу: "Спасибо, Лидочка, тебе большое".
Ким почуваєтеся більше: актором театру чи кіно?
— Звісно, театру. У російській драмі я працював 25 років. А потім залишив там дружин з дочками і пішов — з улюбленою актрисою Адою Роговцевою. Коли лише прийшов у театр, Роговцева уже була відома, а я ще хлопчик. Кажу їй: "Роговцева, вы такая!" — побожно піднімає долоні. — Ну, я, звісно, почав приставати,— допиває великими ковтками коктейль і замовляє ще. — Ми не хотіли приймати умови режисера Михайла Рєзниковича. Розуміли, що це буде вже не наш театр, а театр Назарової, Бабаєва. Як говорить одна моя знайома жінка: "Або я, або ніхто!"
Заяву писав зі сльозами на очах
Яка жінка?
— Не можу сказати. Роман Віктюк — іще причина, чому ми з Роговцевою пішли. У Віктюка за спектакль я отримував більше, ніж за рік роботи в російській драмі. Вони почали пред"являти претензії: "Ви з Віктюком чи з нами?" Заяву писав зі сльозами на очах. Мені сім"ю годувати треба. Вони знають,— показує на плакат Володимира Данильця і Володимира Мойсеєнка на стіні. — Один з них — кум власника цього ресторану.
А не нудно 25 років у одному театрі?
— Я весь час був затребуваний. О 9-й біг на радіо, об 11-й — у театр на репетицію. О третій — на кіностудії озвучував науково-популярну програму. О 19-й — у театрі спектакль, о 23-й — нічна озвучка мультфільму "Капітан Врунгель" чи "Острів скарбів". А ще ж і до прекрасного хочеться доторкнутися — до жінки. Часу мало, вона кричить: "Ну, куда?" "Ну вот, — кажу, — у нас є година: з трьох до чотирьох".
А зараз нема затребуваності?
— Чому? Є! Тільки тоді я все встигав. А тепер — як у анекдоті: "Молодий бичок весь день бігає по галявині: і ту корову хоче, і ту — в цяточку! І он ту, що ніжку оголила, — киває на офіціантку, яка сидить біля барної стійки, з великим вирізом на спідниці. — А племінний бик спокійно гріється на сонечку, бо все стадо — його. Зараз усе стадо — моє. Ну, звісно, не все, — сміється. — Вік уже той.
З ким відпочиваєте?
— З дружиною, звісно. Хочу поїхати у Хорватію, на дикий острів, де живуть самі пастухи. Не люблю зборищ, там лежать, як на воєнному кладовищі. От у Болгарії було мало людей. А потім як навалило французів. Бабушкі і дєдушкі давай квакати по-французьки. Жінка каже: "Ну, прости їх, вони теж хочуть радіти життю". І я почав з ними камінці кидати.
У яких ресторанах любите бувати?
— Отут мій другий дім.
А казино?
— Ніколи! У нас є такі ідіоти в "Гусях": Чигляєв, Черкасов, Чекалкін — усі на "ч". От знімаємо передачу десь у казино. Вони отримують гонорар, припустімо, 500 доларів, і одразу там залишають. Який толк? Я куплю квіти, чогось смачненького дружині...
Офіціантка приносить відвареного лосося із картоплею. Паперний ріже рибу на шматочки і ставить тарілку посеред столу.
— Бери їж, доки гаряче, бо нічого не розкажу, — дає мені виделку.
Із "золотими гусаками" дружите?
— Якщо Ноябрьову пропонують щось серйозне вести, а він не може — дзвонить мені. Якщо не можу — набираю Чигляєва, Чекалкіна.
А з Дяченком дружили?
Євген кличе офіціантку.
— Повтори, пожалуйста.
Ну что, жена, пошли проверять сексуальную совместимость
Толя був генератором нашої програми, — розказує. — Він інтелектуал обалдєнний! Коли трапилася трагедія, я випилював його з машини. Удар був такий, що не можна було витягти, — витирає сльози. — Так, харош о грустном. Давай про веселе, про дівчат!
А дружина не ревнує?
— Ні, вона дуже мудра жінка. Ми з Танькою 13 років разом. Переживає за мене, прощати вміє.
Пити що найбільше любите?
— Жінок. Можу пити й не напитися.
А поїсти?
— Що Бог подасть.
З ким із актрис найкраще грати?
— Підожди, подумаю. Наталка Коваль, їй 24 буде. Я гратиму французького посла, а вона мою дружину. Абалденная женщина! Коли повідомив їй, що вона затверджена на роль моєї дружини, — виделку з ножем випустила з рук. Кажу: "Ну что, жена, пошли проверять сексуальную совместимость?"
І все?
— Тобі що — про всіх розказати? Є багато вродливих жінок, яких усі хочуть, і я хочу. Але не лізу. Бо проста сіра жінка значно чуттєвіша, ніж ті холодні сєльодки, красавіци.
Чим заробляєте на життя?
— Концертами, презентаціями, корпоративними вечірками. От зараз ви підете, а мені передоплату принесуть: 50 процентів, щоб уже їхній був. Друг дзвонить, каже: "Женя, это мой свояк, хочет, чтобы ты засветил его воду". Буду рекламувати мінеральну воду.
Паперний ненароком зачіплює рукою бокал з коктейлем. Підходить офіціантка, витирає стіл і диван, стелить чисту серветку.
— Пардон, ну, ти знаєш — Паперный, как всегда! Принеси мне новый...
Яку машину водите?
— "Волга" ГАЗ-21 — це раритет, але двигун — фордівський. "Мерседеси" на хвіст мені сідають, а я як вижму 160–200.
А дружина водить?
— Боже борони!
1950 — народився в місті Нижня Тура Свердловської області в Росії; мати працювала касиром, батько — електрослюсарем
1970 — одружився з Лідією Яремчук
1972 — закінчив Щукинське училище у Москві; почав працювати в Київському театрі імені Лесі Українки; за два місяці забрали в армію; народилася донька Настя
1973 — ведучий ансамблю пісні й танцю Київського військового округу
1975 — зіграв Чацького у спектаклі "Горе від розуму"
1987 — одружився з Ольгою Сумською
1990 — народилася донька Тоня
1992 — одружився з Тетяною
2 
1
Коментарі