— Єдину свою бандуру я доробив у той тиждень, коли захищав диплом — 2009-го в Харкові. Тесав її півтора року, — каже 24-річний Сергій Чурай. Він працює програмістом у київському офісі американської компанії "Ґлобал лоджік", заробляє 15 тис. грн. Закінчив факультет прикладної математики в Харківському університеті радіоелектроніки.
Сергій Чурай за 3 тис. грн винаймає двокімнатку на житломасиві Осокорки. Худорлявий, вдягнутий у чорні спортивні штани, до пояса — голий. Із меблів у кімнаті лише шафа з одягом, тумба з паперами і табурет, на якому стоїть лептоп. Колонки, принтер, дві бандури, туристичні килимки з ковдрою лежать на вкритій ковроліном підлозі. Другу кімнату, з ліжком, віддав другові, який до нього підселився два роки тому.
Друг познайомив Сергія з харківським бандуристом Олександром Савчуком.
— Той Сашко якраз сайт кобзарям робив. "Раз ти програміст, — каже мені, — поможи з сайтом. А я тебе познайомлю з Костею Черемським, засновником кобзарського цеху в Харкові". Дав кілька його книжок почитати. Костя гарний майстер, захистив дисертацію по кобзарству, хоч сам — лікар-анестезіолог. Слуху мого не перевіряв, то й не так важливо. Приходять люди і вчаться грати, а слух з'являється.
Пісні розучує "з уст в уста". Нот не знає.
— Першого дня Костя дав мені колоду метрову: "На, роби". Дехто бензопилою відсікає зайве, а ми дворучною пилою "Дружба" різали. Моя бандура з клена. Бувають вербові. Клен важчий в обробці, через це його багато хто не любить. Зате дзвінкіший і міцний.
Ставить бандуру в кут. Бере іншу — темнішу й округлішу. За кількома акордами чути, що вона не така дзвінка:
— Цю Костя десь знайшов чи викупив. Ми побачили всередині бірочку "1921". Але невідомо, чи це рік виготовлення, чи реставрації. Я її відновив. Десь тріщини, десь шашіль поїла. Минулої неділі поставив струни. Зараз треба буде ще її обіграти. В перший день цього не роблять. Має постояти, доки пройде деформація дерева і струн. Цих старих бандур мало є. А ті, що висять у колекціонерів — грати не мусять. Вони їм для краси.
Грошей на інструмент потратив мало. Купив пару стамесок, ніж, наждачки. Дерево дали кобзарі з майстерні. На продаж такі роблять за $1 тис.
— Бандуристу треба грати хоч по годині щодня. Я беруся за свою десь двічі на тиждень. Тепер, якби я щось і робив з нуля — то була б, напевно, кобза.
За 700 грн замовив у львівського майстра Андрія Кохмана козацькі шкіряні чоботи. Взуває їх, коли грає на вулицях.
У кімнаті сусіда Сергій тримає три велосипеди — гірський, шосейний і прогулянковий. Їздить на них по вихідних за Київ. Наприкінці квітня мандрував із друзями Кримом. Прогулянковий купив, щоб з ним могла їздити його дівчина — студентка столичної консерваторії Олена Бедзісь, 21 рік.
4 
1
Коментарі
3