13 червня на Личаківському кладовищі у Львові поховали оперного співака Романа ВІТОШИНСЬКОГО. Помер на 79-му році від зупинки серця.
— Серйозних болячок не мав, помер раптово, — говорить колега й учень 55-річний Олег Лихач. — За два-три тижні до смерті ще ходив у парну — мав таке хобі. Ввечері напередодні смерті дзвонив онукові, просив принести газету.
Роман Вітошинський працював солістом Львівського національного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької. Був доцентом кафедри сольного співу Львівської музичної академії ім. Миколи Лисенка.
— Я познайомився з ним 1985 року, коли прийшов навчатися оперного співу, — розповідає Олег Лихач. — Він мав рідкісний за красою і забарвленням голос, брав завжди високі партії. У поважному віці його голос все одно звучав так, ніби співає молодий хлопець. Мав чудове почуття гумору, всі життєві ситуації сприймав з усмішкою, проявляв самоіронію. Розповідав, як у молодості викладач запросив його на прослуховування в Большой театр у Москві. Коли їхав туди, на вулиці побачив чергу за мандаринами. Вирішив і собі купити, хоч у Большому театрі його чекали корифеї оперного мистецтва. Казав: "Попаду в театр чи ні, а дітям смаколиків треба привезти".
— Якби він народився пізніше, то, напевно, став би співаком світового рівня. Через те, що Радянський Союз був закритий, такої можливості не мав. Любив казати: "Зайва скромність — перший крок до забуття співака". Кар'єристом не був. Певно, через це його всі любили.
Був дуже пунктуальним. Зазвичай артисти приходять за 45 хвилин до початку вистави чи свого виходу. Він був на місці за дві години. Серйозно готувався до виходу на сцену. Був товариським. За півгодини у новій компанії ставав душею товариства.
Роман Вітошинський був одружений. Залишилися донька Наталія, син Аркадій, онуки Максим і Юрій.
4 
35413
Коментарі