– Із Станіславом познайомилися на роботі п'ять років тому. Увесь цей час жили на два міста: я – у Вінниці, він – у Звенигородці на Черкащині. Спілкувалися через скайп і вайбер. Якось він приїхав до мене і сказав: "Скільки ми будемо любовниками? Давай одружимося". Місяць думала і погодилася, – розповідає вінничанка 54-річна Ольга ЦИБА. 14 лютого, на Святого Валентина, розписалася із Станіславом БОНДАРЕНКОМ, 51 рік.
Зранку біля входу у Вінницький міський РАЦС музиканти грають весільний марш. Приміщення прикрашене червоними й білими кульками у формі сердець. Станіслав Бондаренко тримає два паспорти, Ольга Циба – букет червоних троянд. Їх супроводжує син жінки від першого шлюбу 24-річний Тимур зі своєю дівчиною Лесею.
– Після розводу 18 років прожила сама, – розповідає Ольга. – До сьогоднішнього дня мовчала, що із Станіславом зібралися розписатися. Коли сказала про це дітям, обоє розплакалися. Донька Мирослава зараз у Польщі на заробітках. Купила мені біле плаття. Пообіцяла, що вдягну його на святкування до ресторану. Переїду жити до Станіслава. Має хату. Він – хазяйновитий чоловік: має пасіку, майструє все. Вже вивчила його смаки. Обожнює рибу, м'ясо, український борщ.
Молодятам вручають свідоцтво про шлюб. Вони п'ють шампанське і йдуть із загсу.
До зали урочистих подій кличуть наречених 21-річну Вікторію Вощенкіну й Михайла Марущака, 26 років. Свідки стелять їм рушник. Наречені обмінюються обручками під Гімн України.
– Те, що Міша буде моїм чоловіком, відчула через місяць після знайомства, – каже Вікторія. – Познайомилися випадково – разом винаймали квартиру. Заяву подали два місяці тому.
14 лютого у Вінниці побралися 37 пар. Дев'ять скористалися послугою "Шлюб за добу".
– Вийдемо із загсу й поїдемо на роботу. Вдома влаштуємо святкову вечерю, – говорить 47-річна Анна Кушнаренко. Бере прізвище чоловіка 49-річного Миколи Строганова. У цивільному шлюбі жили два роки. – Ми давно мали одружитися. Разів п'ять сюди приходили. То забували документи, то запізнювалися. Місяць тому сказала: "Пішли. Яка дата випаде, тоді й розпишемося". Припало на Святого Валентина.
О 21:00 у столичному Центральному РАЦСі збирається сім пар. Напередодні у Міністерстві юстиції заявили, що в День закоханих тут реєструватимуть шлюби до опівночі. Та без попередньої заяви наречених не розписують. Просять заповнити бланк документа.
– Сказали по телевізору: "Від вас потрібно тільки паспорт, заява і бажання". Ми, дурні, пригнули в машину і поїхали, – голосно говорить висока білявка.
– Сьогодні з хлопцем були на роботі. Поверталися додому і прочитали про ініціативу в мережі, – каже киянка 26-річна Ганна. Вбрана у червону куртку й чорні вузькі джинси. – Спонтанно вирішили розписатись, навіть не переодягалися. Нікому не сказали. До цього зустрічалися два з половиною роки.
Біля стенду з резервованими датами на одруження стоїть ще одна пара.
– Сьогодні цілий день спали. Увечері мама Ані написала, що сьогодні до опівночі можна одружитися. Ми й поїхали, бо вирішили, що пора, але тепер мусимо вибирати інший день. З Анею вже й каблучки купили, – показує обручку на пальці Микола Ярмоленко. – Для нас сьогоднішня дата символічна, бо 14 років тому 14-го числа вирішили жити разом. На нашу третю річницю до Києва приїжджав Пол Маккартні. На його концерті обмінялися обручками.
– Сьогодні позачергово мали можливість одружитись пари, які мають спільних дітей чи довідку про вагітність нареченої, – пояснює начальниця загсу Валентина Чеснокова. – За день розписали 29 пар. Як на будній зимовий день – це ажіотаж. Хоча в літні місяці буває і по 70–80. Із кожним роком все менше людей надають значення Дню Валентина. Більше вірять у зірки чи магічні числа.
14 лютого в Україні розписалися 1836 пар. Торік їх було 2393.
3 
1
Коментарі