"Живемо поряд із кумою молодшої доньки, — пише 58-річна Тетяна Іванівна з Черкаської області. — Я почала хворіти, перестала спати. Підозрюю, що це її рук справа. Сусідка знається на чарах, хоча мені ніхто не вірить. Я раніше бувала в бабок, тому таких людей здалеку помічаю. Може, варто з'їхати звідси?"
Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Кладе на стіл паспортне фото коротко стриженої білявки. Запалює свічку. Обводить нею навколо знімка.
— Не дивно, що важко порозумітися з жінкою, яка хрестила ваших онуків. У неї непростий характер. Спільну мову знайде не з кожним, а посваритися готова щохвилини. Та енергетичного впливу з її боку на ваше життя не бачу. Погіршене самопочуття сигналізує про проблеми з ендокринною системою. Не нервуйтеся через дрібниці. Обмежте перегляд новин, особливо перед сном. Переїзд нічого не змінить. Потрібна порада лікаря. Якщо відчуваєте, що зустрічі з сусідкою псують настрій на весь день, не виходьте на подвір'я вранці та ввечері, доки вона є вдома.
"Сину на любовному фронті не везе, — розповідає в листі 56-річна Інна Станіславівна з Полтавської області. — Перша дружина покинула через багатшого чоловіка. Він довго не довіряв жінкам, доки не зустрів Богдану. Нашій родині вона сподобалася. Та перед весіллям зізналася, що має троє дітей. На запитання, чому так довго приховувала це, знизує плечима. Іван ніколи не вважав би її дітей проблемою, прийняв і любив би, як рідних. Брехня насторожила. А ще Богдана досі перебуває у шлюбі. Розлучитися не може, бо не знає, де чоловік. Поїхав на заробітки в Польщу і зник. До цього вони вже не жили разом. Яке майбутнє чекає на Івана? Чи буде він із цією жінкою, чи побереться з тією, з якою зустрічався два роки тому?"
Надсилає фото сина. Він у шортах, з оголеним торсом. Тримає тарілку варених раків.
— Про дітей від першого шлюбу Богдана не говорила, бо боялася, що Іван передумає одружуватися. Її почуття до нього щирі. Не планує привласнити його дім, не претендує, що він утримуватиме всіх її дітей. Двох синів і доньку глядить мати Богдани. Аліментів не отримують, але жінка працює на кількох роботах, щоб їх забезпечити. Якщо син зважиться на шлюб із Богданою, вони будуть щасливі. На онуків чекайте за рік. Буде двійня. У вашому роду є схильність до народження близнят і двійнят. Перший чоловік повернеться в Україну в січні. Дасть розлучення, бо хоче створити сім'ю з іншою.
"Мій чоловік — неукраїнець, проживаємо за кордоном, — пише 35-річна Марина із Сумської області. — Він без поганих звичок, багато працює, але мешкаємо з його батьками. Вони постійно втручаються в нашу сім'ю. Мають бізнес. Навіть за найменшої проблеми чоловік біжить їм допомагати. Йому не цікаве сімейне життя. Не знаю, який він насправді: то мовчазний, то зривається і несе якусь маячню. У фінансовому плані розраховую тільки на себе. Чоловік грошей не дає. За все платимо порівну, коли йдемо в магазин по продукти чи їдемо в подорож. Працюю багато. Переживаю, що станеться, якщо не зможу себе забезпечувати. Досі не маємо дітей. Роки летять, чоловік у лікарню звертатися не хоче. Знаходить тисячу відмовок, а дорогоцінний час минає".
— Серце підкаже, як діяти далі. Не слухайте ні куму, ні подругу. Поради може давати тільки мати. За вами сохне чоловік, із яким мали стосунки в Україні. Але листуватися з ним і відновлювати роман не раджу. Це не зробить вас щасливою. Протягом наступного року життя зміниться. Розквітнете з появою нового шанувальника. Постанете перед непростим вибором. Тоді активізується той, з ким у шлюбі багато років. Побоїться втратити вас. Захоче зробити вас матір'ю. Тільки вам набридне його товариство. Та й відсутність матеріального забезпечення з боку чоловіка насторожує. Не зможете повноцінно присвятити себе дитині, бо доведеться повернутися на роботу. Це не ті стосунки, про які мріяли.
"П'ять років тому познайомилася з другим чоловіком, — пише львів'янка Наталія, 45 років. — Ми живемо в цивільному шлюбі. Я закохалася, бо він був тим, якого довго шукала. Напевно, мої почуття заважали бачити інші риси його характеру. Насторожили часті поїздки на малу батьківщину. Зникав безвісти не раз. Потім повертався і виправдовувався: то телефон украли, то в лікарні лежав. Не підозрювала, що він зраджує, доки не зателефонувала його колишня. Відкрила очі на все. Я гнівалася, але простила. Він переїхав жити до мене, шукав роботу. Зібрався в Польщу. Перший рік часто приїжджав, дзвонив. Я також не раз була в нього. Потім зрозуміла, що колишня там на заробітках, і вони спілкуються. А ще він почав заглядати в чарку. Перший чоловік теж любив п'янки-гулянки. Через це розлучилися. Тепер не знаю, що робити. Думала кинути все і їхати до нього".
— Про переїзд не може бути мови, бо тут багато що тримає: діти, батьки, хороша робота. Якщо зірветеся та вирушите на заробітки, аби бути ближче до коханого, пошкодуєте. Бо від цього стосунки не стануть кращими. Чоловік і далі метатиметься між двома жінками. Випивати не перестане. Боїтеся змін, але саме вони можуть врятувати від розчарувань. Не того чоловіка покохали кілька років тому. Він помилок не визнає. Із заробітків не повернеться. На ньому світ клином не зійшовся. Є молодший і кращий, готовий заради вас на все. Чому не дасте йому шанс? Від дружби до кохання — один крок.
4 
35413
Коментарі