На День незалежності у Рівному радіостанція "Трек" зібрала в одному місці водночас 3298 людей у вишиванках. Нове досягнення потрапило до Книги рекордів України.
На майдані Незалежності людно з самого ранку. Біля намету скупчилися люди з парасольками, у вишитих сорочках під куртками. Організатор "вишитого рекорду" депутатка облради Галина Кульчинська, 41 рік, — висока жінка у дорогій вишиванці, підперезаній крайкою, — дає помічникам настанови.
— Поскладайте в купку бейджики, і дивіться, щоб номерки збігалися.
Вона тут разом із чоловіком Миколою Кульчинським. Той — у вишиванці поверх джинсів і зі спортивною сумкою через плече.
Діджеї реєструють учасників рекорду.
— Хто у вишиванці, не піде голодранцем! — закликають вони людей.
Якась жінка знімає вишитий бісером пояс і дарує дівчинці, якій батьки не купили нічого вишитго. Пояснили дитині, що дорого, а самі вишивати не вміють.
Однією рукою Кульчинська тримає відкриту парасольку, іншою махає знайомим.
— Бачила кількох старших жінок, які поприїжджали з віддалених районів — Зарічного, Дубровиці. Добиралися по чотири-п"ять годин. А найстарішій вишиванці, яку помітила, 120 років.
Розповідає, що свою купила в місцевому магазині, і крайку до неї теж там.
— Мені казали, що це івано-франківська вишивка.
— А от і ні, чисто подільська! І колір цегляно-коричневий, — заперечує жінка у темному піджаку. Вони обнімаються. 49-річна Алла Українець уміє на око визначити вік і географію одягу.
— А я без вишиванки, — вибачається пані Алла. — Щойно повернулася з Рокитнівщини — з етнографічної експедиції. І бігом на майдан, навіть не снідала. Зате бачила села, де люди носять вишиванки щодня. А тут помітила тернопільську, бойківську, лемківську, гуцульську. Вражає!
Кульчинська збуджено додає, що мріє, аби люди купували не Дольче і Габбана, а одяг від народних майстринь. Нехай і коштує він дорого — до трьох-п"яти тисяч гривень.
Реєструвати "вишиваний рекорд" з Києва приїхав керівник проекту "Книги рекордів України" 37-річний Ігор Підчібій. Трохи поспілкувавшись із журналістами, він іде у кафе пити каву.
Реєстрацію розпочинають ополудні. До намету підходить міліціонер років 25-ти. Без вишиванки, але просить бейджик.
Бачите, вишито: МВС
— Не можна! — кокетує 22-річна ведуча Олена Хлиновська. На ній джинсова міні-спідничка і напівпрозора блузка з вишитими рукавами. Дівчина приспускає шнурок на шиї, щоб показати плечі. Міліціонер високий і симпатичний.
— Ну звідки у мене вишиванка? — не відступає хлопець. — Я ж при об"язанностях!
А тоді показує пальцем нашивку на рукаві.
— Бачите, вишито: МВС. І нєт проблєм! Сорочку на базарі менш як за двісті гривень не купиш. А тут форму адєл і пашол!
Міліціонера таки реєструють.
Молоді батьки підвозять до столика п"ятимісячного малюка у вишиванці. На нього теж видають бейджик.
65-річна Лариса Скрипникова приїхала у Рівне з Карелії. У руках тримає цифровий фотоапарат.
— Гостювала два дні у сестер. Почула, що тут таке, і прийшла. Очолюю в Карелії українську громаду. Повезу знімки, бо не повірять.
Із рівненських посадовців першим реєструється губернатор Віктор Матчук, 47 років. Поряд із ним прес-секретар. Губернатор отримує 1542-й номер. Знімає піджак і закидає його за спину, щоб було видно його дорогу сорочку, гаптовану червоним і чорним.
— Це мені подарували, — поправляє китицю на комірі. — Скільки коштує, не скажу. Дарованому коневі в зуби не дивляться. Подарували — і радий. Маю кілька штук. Такі сорочки не треба колекціонувати, як декоративний одяг, їх потрібно зношувати.
Жіночки із фольклорного гурту, що приїхали здаля — із Дубровицького району, просять його стати до фотографії на згадку.
— Ой, мамонько! Я ще живого губернатора в життє не виділа! — гукає 67-річна Віра Березен.— У селі сусєдкам похвалюся.
Жінки співають у хорі. Зранку вони приїхали на фестиваль "Древлянські джерела", але його перенесли на неділю. Замість фестивалю вони подалися на майдан.
Із чорної іномарки виходить голова облради Олександр Данильчук, 46 років, з ним — кілька заступників. Стрічають 41-річного нардепа-БЮТівця Миколу Томенка, який іде реєструватися. Обдивляються один одного. Білу вишиванку Томенка Данильчук визнає найкращою. Мацає матерію.
— Дорога робота, одразу видно. А вишивка яка біленька! Дорожча, ніж у мене. Пішли, однопартійці, цілуватися з Галею! — Данильчук міцно пригортає Кульчинську. Томенко цілує пані Галину в щічку.
— Буде з мене, а то вдома отримаю, — каже пан Микола і відходить поговорити по мобільному.
Через жалобу за загиблими в літаку "Пулковських авіаліній" концерт відмінили. Але ведуча усе ж просить заспівати Анжеліку Рудницьку. Її сорочка, пояс і штани розшиті бісером.
— Піднімайтесь і ви до нас! — гукають Томенка на сцену.
Повагавшись, він вибігає дерев"яними східцями. Разом із Рудницькою затягує пісню про Україну.
Акція тривала три години.
Щаслива Кульчинська ховає диплом від Книги рекордів України в сумочку.
Коментарі