33-річна Нонна Андріященко із села Козачі Лагері на Херсонщині, яка майже не ходить і не розмовляє, 20 липня народила сина.
— Про вагітність ми дізналися дуже пізно — на п'ятому місяці, — розказує чоловік 41-річний Андрій. Працює старшим охоронцем на заводі з переробки фруктів та овочів. — Нонна саме проходила в Харкові курс лікування. Лікар на огляді помітила, що у неї збільшився живіт. Повезли на УЗД, там усе і з'ясувалося. До того дома її час від часу нудило, але тести через хворобу нічого не показували. Як дізнався про вагітність, злякався, що буде з дружиною. Лікар пояснила, що небезпечно як народжувати, так і переривати вагітність. Зробили перевірку — дитина нормально розвивається. Вирішили народжувати.
Вага немовляти — 2,85 кг, ріст — 50 см.
— Сина назвали Богдан. Лікар сказала, що ім'я підходяще, бо він нам Богом даний. Нонні під час вагітності стало краще. Вона почала більше рухатися.
Херсонські лікарі відмовилися приймати пологи у Нонни Андріященко через хворобу. Те саме сказали й у Києві. Вона народжувала під наглядом спеціалістів Харківського міського перинатального центру.
Сестра породіллі 37-річна Марина Зубченко працює фельдшером-лаборантом у херсонській дитячій обласній лікарні:
— Після народження другої дитини Нонна почала скаржитися на слабкість у ногах. Два роки тому вона прокинулася і не змогла підвестися з ліжка — ніг не відчувала. Говорила з трудом, слова тягнула. У херсонській обласній лікарні їй зразу поставили розсіяний склероз, потім остеохондроз. Лікувалися в домашніх умовах, але їй ставало гірше. Сестра все більше лежала, все гірше говорила, не могла обходитися без допомоги. Діагноз змінювали рази чотири. Тоді я прийшла до завідуючого обласної лікарні, почала вимагати направлення в харківський Інститут неврології. Мені підказали, що це єдине місце, де можуть допомогти. Вже в направленні, як не дивно, поставили правильний діагноз — боковий аміотрофічний склероз або БАС. Два роки вона лікувалася у Харкові.
Вагітність визначили на 20-му тижні.
— Чотири тижні ми спостерігали за нею, потім вона поїхала додому, — розказує Ольга Єгоркіна, старший науковий співробітник харківського Інституту неврології, психіатрії та наркології. — Повернулася на 27-му тижні. Через три тижні ми перевели її до перинатального центру. На 37-му тижні вона народила.
— Людина, хвора на БАС, перебуває при повній свідомості, але поступово перестає ходити, у неї атрофуються м'язи і нерви. Порушується дихальна та жувальна функції — важко ковтати їжу і говорити. Раніше на цю хворобу страждали люди, які досягли 45-50 років. З цією недугою живуть максимум п'ять років. Зараз з'явилися нові препарати, що продовжують життя.
Народження здорової дитини в жінки з діагнозом БАС — випадок унікальний для України. У деяких пацієнток, які хворіли на БАС та народили, недуга уповільнилася. Деякі після пологів помирали. Ми радили вагітність не переривати. По-перше, ця хвороба не передається спадковим шляхом, і був шанс народити здорову дитину, по-друге, була надія уповільнити хворобу. Пологів ми боялися. У разі чого вся відповідальність лягла б на нас. Рішенням консиліуму міського перинатального центру дозволили природні роди, без кесаревого розтину. Фізичний стан Нонни і життєвий вміст легенів це допускав. До того ж, невідомо, як вона перенесла б наркоз.
Лікування обходиться родині Нонни в $1 тис. на місяць. 8 тис. грн зібрали харків'яни. Вони також подарували новонародженому Богдану золоту ладанку. Громада Марфо-Маріїнської обителі Москви, що допомагає хворим на БАС, зібрала $4 тис. На них купили прилад, за допомогою якого Нонна дихає. 3 серпня машина швидкої допомоги херсонської обллікарні перевезла її з Харкова до Херсона за 9 годин. Зараз мати з немовлям удома.
У подружжя Андріященків є діти — 4-річний Андрій та 14-річна Олена.
— Нонна з чоловіком живуть окремо від нас, але зараз ми всі тут — і я, і сват, і сваха, — говорить мати Нонни 58-річна Наталія Толда. — Вона не може обходитися без допомоги. Трохи ходить — ми її водимо, трохи розмовляє. Діти теж помагають — Олена немовля і помиє, і перепеленає.
3 
1
Коментарі
1