Ексклюзиви
Четвер, 06 серпня 2020 00:01

"Попросіть Зеленського, щоб більше до нас не приїжджав"

Автор: ВОЛОДИМИР КАЗАНЕВСЬКИЙ
 

— Максим з інтелігентної сім'ї. Тато викладачем був, а мати — вчителькою. Коли я в Політесі вчився, Степан Кривош став моїм куратором. Зачотний мужик. Якби заочники не споїли, ще б стільки винаходів зробив, — 1 серпня чоловік в окулярах вмощується на дерев'яній лаві біля будинку на бульв. Дружби народів у Луцьку. Тут шість років тому продав квартиру "луцький терорист" Максим Кривош. 21 липня у центрі міста він взяв у заручники пасажирів автобуса Берестечко — Краснилівка.

— Чує моє серце, підставили Максима, щоб із Луцька зробити "Дикий захід". Ще один такий вибрик — і в найбільш бунтарських областях оголосять надзвичайний стан. Ідеальний сценарій на осінь, щоб на Київ не рипалися.

— Попросіть Зеленського, щоб більше до нас не приїжджав. Після його візиту почалися неприємності, — каже кучерява білявка, на вигляд років 50. У прозорому пакеті несе хліб, масло і помідори. — Як тільки обіцяє взяти ситуацію під особистий контроль, починаються проблеми і хаос.

Дістає з кишені жменю соняшникового насіння для голубів.

— Сестра в Брянську про теракт дізналася раніше за мене, — продовжує. — У нас ще толком не розібралися, хто терорист. А в них уже по новинах передали, що він воював на Донбасі. Усі батальйони відхрестилися. Не був Кривош на війні. Наступного дня сестра дзвонить: "Что там ваш террорист?" Кажу: "Він такий наш, як і ваш, бо в Оренбурзькій області родився".

— Давно пора від нього йти. Пів року стирчить у Польщі, а грошей все одно не бачиш, — чоловік із татуюванням на литці стелить покривало на міському пляжі.

Жінка з трьома перснями на правій руці мочить ноги у Стиру. Морщить носа. Вода холодна, жовтувата. Не купаються, лишаються смажити шашлик.

— Паша, не все так просто. У мене від нього двоє дітей.

— Хочеш, я їх усиновлю? Якби не твоя мамка, це були б наші діти.

— При чому тут мамка? Я сама вибрала Ігоря. Він якраз з війни повернувся. Не могла відмовити.

— Це все через то, що я з Нінкою переспав? Клянуся, не знаю, хто її під мене підклав. Я тоді п'яний був. Думав, день твого весілля не переживу. Я після тебе ні з ким не зустрічався. Ну, скільки твій Ігор має? 12 тисяч? Я тобі можу дати більше. Бізнес почав працювати. Щосезону можу в Єгипет возити. Ти подумай добре.

На зупинці біля ринку відро абрикосів ставить жінка з бородавкою на щоці. Її наздоганяє ровесниця, тримає за руку доньку у джинсовому комбінезоні.

— Можеш привітати, — хвалиться остання. — Мар'яна математику і мову склала на 190 балів, англійську — на 189. Тести були легші, ніж торік. Дарма на репетиторів потратили тисячу доларів. Якби ЗНО пройшло раніше, могла б у Франції вчитися. Ті, хто за кордон хотів поступати, цього року пролетіли.

— Наш із математики взяв 190 балів, а з мови — 131, — дає подрузі жменю абрикос. — Універ не світить. Проплакала цілу ніч. Свекор каже, дарма переймаюся. Малий і без вищої освіти проб'ється — із 13 років програмує. У мене зар­плата 7 тисяч, а він, буває, за місяць заробляє 12.

Подружжя пенсіонерів у вишиванках біля Свято-Троїцького собору чекає на авто молодят. На 13:00 тут буде вінчання їхньої онуки. За 100 м, на Театральній площі, був припаркований автобус із заручниками.

— Відчувала, щось має статися. За два тижні до цього біля замку Любарта впав 200-річний ясен, символ Луцька. Зранку 21 липня відправила чоловіка на дачу обірвати сливи. На цю маршрутку спізнився. Дзвоню, а в нього телефон розрядився. Набираю сусіда, теж поза зоною. Перша думка: Толя в тому автобусі. Розпереживалася.

— Приїхала в село на таксі. Віддала на дорогу пів пенсії, — регоче чоловік. — А я в теракт не повірив. Усе стало ясно, коли воду заручникам поніс перший заступник голови Нацполіції. На такі спецоперації відправляють рядового у бронежилеті. Коли ввечері дивилися, як порожній автобус атакують бронетранспортером, реготав на весь балкон. Погані режисери тепер сидять на Банковій.

— Звідки мати підхопила коронавірус? Чотири роки була лежачою, — сивий бородань виходить із загсу зі свідоцтвом про смерть. — Приніс я або внук Женік. За три дні згасла. Шкодую, що тієї ночі пішов спати. Думав, зранку договоримо. Через годину прокинувся від того, що в хаті ніхто не кашляє. Мама була ще тепла, але вже не дихала.

Йому співчуває знайомий:

— Лікарка каже, що чверть українців вже могли перехворіти. Мене на початку березня так ламало. У животі крутило, дихати нормально не міг. Нюх відняло. Досі тахікардія мучить, — закочує рукав, зиркає на годинник. — Думають, карантин поможе. А він тільки економіку на лопатки поклав. Ще пару місяців такої ізоляції — і все буде сплошний Китай.

Вусань у джинсовому жакеті спускається сходами від замку Любарта до Центрального ринку. Розкриває парасолю. Назустріч йому — знайома у плісированій спідниці.

— З нічної зміни і зразу — на базар. Ви хоч колись відіспитеся? — підморгує.

— У сім'ї тепер один я на зарплаті. Сина й невістку скоротили. Нову роботу шукати не хочуть. У магазин не ходять, а до холодильника стежку витоптали. Вчора купив ковбаси, масла. Прийшов з роботи — нема що їсти. Я чотири роки на пенсії, а вдома не просидів і дня. З нічними змінами більше 7 тисяч не виходить. Друг-травматолог кличе в Лівію. Два роки тому звідти 17 тисяч доларів привіз.

— Нащо вам та Лівія? Польща ближча. Медсестру Наташу пам'ятаєте? Під Варшавою в медпункті працює. 1200 доларів має на місяць. За житло не платить, — блондинка протирає антибактеріальними серветками руки, у м'ясному відділі купує 1 кг сала за 90 грн і лопатку — по 110 грн.

— Польща — учорашній день. Там зараз нормально платять тільки за шкідливі умови праці. Брат їздив на завод, де виготовляють клейонку. Після десятої зміни харкав кров'ю. Отримав 800 доларів і звільнився. У Німеччині на автозаводі робить обшивку салонів. Має чистими 2,5 тисячі євро. За рік дітям квартиру купив.

— Із нашого класу живі тільки ми з тобою. Із мужиків ніхто більше 50 років не протягнув. Льонька Плющ зимою помер у тубдиспансері. Ванька Чорний у Польщу поїхав і зник безвісти, — у маршрутці №9 пасажир у спортивному костюмі поступається місцем колишній однокласниці. — Валю Заєць пам'ятаєш? Вийшла заміж за Саньку Болта. Не повернувся з АТО. Вона сіла на стакан. Поховали у травні.

— У самої все пішло наперекосяк, — жінка витирає з лоба піт серветкою. — За рік змінила п'ять квартир, чотири міста, дві країни. Розлучилася, тітку поховала. Дочка з Польщі вагітна повернулася. Хто батько — не каже. А потім думаю: чого я себе накручую? Цей рік показав, що в житті найважливіше. На похороні тітки познайомилася з майбутнім чоловіком. У липні внучка народилася. Семимісячна. Недоношена, але ж жива. Відколи грудь почала брати, щодня додає 50 грамів.

Зараз ви читаєте новину «"Попросіть Зеленського, щоб більше до нас не приїжджав"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода