48-річний письменник Олесь Ульяненко помер у своїй квартирі 18 серпня.
— Бачила його в передостанній день життя, — розповідає помічниця Ульяненка, письменниця Євгенія Чуприна. — Він виглядав непогано, був у випраному одязі, бо готувався до фотосесії для одного альманаху. Ми пішли в гості до Євгена Сверстюка — президента українського пен-клубу. Говорили про відновлення клубу. Євген казав, що пропонуватиме Олеся на своє місце. Олесь був повний ідей, говорив, що знайшов нове приміщення на Банковій.
Ми випили кави. Було душно, я запропонувала Олесеві взяти холодного пива. Але він сказав, що не хоче ризикувати, бо відчуває, що підвищився тиск. Під кінець дня був змучений спекою, скаржився на головний біль. Ми розійшлися по домівках. Наступного дня я телефонувала йому. Він розповів, що бачив яскравий сон про кінець світу. Бачив уві сні, що поета Дмитра Мамчура, нашого друга, вбили. Увечері не брав слухавки. Я не переживала, бо знала, що ночами він пише свій роман "Пророк", а вдень спить.
Увечері Євгенію налякала чорна кицька, яка забігла на її подвір"я.
— Я подумала, що це не на добро. А наступного ранку знайшла свою кицьку Пуську мертвою. У неї стався інсульт. Кілька років тому я забрала її в Олеся, бо йому не було чим її годувати. Подумала, що Олесь переживатиме через неї, і подзвонила. Він не відповідав. Я зібралася і приїхала. Двері до квартири були відчинені. Він лежав на животі так, ніби йому робили укол в сідницю. У подушку був увіткнутий шприц. Олесь інколи колов собі магнезію, коли тиск сильно підіймався. Зараз експерти роблять аналізи. Якщо в крові не знайдуть нічого, крім магнезії, то він помер від інсульту. Починаючи з минулого року їх у нього було, здається, п"ять. Перший стався під час суду, коли роман Олеся "Жінка його мрії" звинуватили в порнографії.
Каже, що Ульяненку погрожували.
— Він наче примагнічував до себе всіляких маніяків, ненормальних. Вони дзвонили йому, погрожували. Одного разу дав мені послухати по телефону розмову. Я почула суцільні погрози: я тебе вб"ю, ти не житимеш. Олесь не раз казав, що в квартирі хтось ходить у його відсутність. Я сама бачила свіжий недопалок на столі в кухні, хоча Олесь не палить уже три роки. Колись пропав ящик із книжками, ключі, паспорт. Красти в нього нічого. Навіть таргани повтікали, бо їжі не було.
Красти в нього нічого. Навіть таргани повтікали, бо їжі не було
Останній день народження Ульяненко провів разом із Євгенією Чуприною.
— У всіх біографіях написано, що він народився 8 травня. Насправді його день народження 14 серпня. Ми так щороку святкували. Олесь казав, що це при реєстрації помилилися в РАЦСі. На день народження я подарувала йому окуляри й книжку. Уже не пам"ятаю — яку, він любив гостросюжетні детективи.
— Востаннє з ним по телефону говорив один із небагатьох близьких друзів поет Дмитро Мамчур у вівторок увечері, — каже 44-річний письменник Сергій Пантюк. — Олесь жалівся, що йому погрожують, боявся виходити з дому. Погрози почалися після скандалу довкола його книг "Знак Саваофа" та "Жінка його мрії". У Мамчура були ключі від Олесевої квартири. Він прийшов і знайшов мертвого Олеся вранці. Зараз тіло Ульяненка відвезли на експертизу в морг.
У Спілці письменників почали збирати гроші на похорон. Ульяненко жив скромно, нічого не мав.
Він народився в місті Хорол на Полтавщині. 15-річним пішов із дому. Закінчив медичне училище, морську школу. Відслужив у армії, два роки жив у Ленінграді. Там носив ірокез, грав на гітарі, намагався створити музичний гурт. Перший твір надрукував 26-річним. У 35 отримав Малу Шевченківську премію за роман "Сталінка". З дружиною прожив сім років, потім пішов із родини.
— Розлучилися, бо її мама ходила до свідків Єгови і вчила нас жити, — казав в останньому інтерв"ю "Газеті по-українськи".
Квартиру в Києві отримав за президентства Леоніда Кучми. Доти ночував у під"їздах і на вокзалі.
2 
1
Коментарі
1