21 квітня на Байковому цвинтарі поховали київського скульптора Василя Бородая. Він помер від хвороби серця на 93-му році життя.
— Василь Бородай — це ціла епоха, — каже київський скульптор Володимир Журавель, 24 роки. Він навчається у столичній академії образотворчого мистецтва, де позавчора прощалися з Василем Бородаєм. — Уперше побачив його, коли вступав до академії. Абітурієнти мали ліпити з глини скульптуру оголеного чоловіка. Василь Захарович тицьнув пальцем на мою роботу і сказав: "Ти поступиш, щось у цій роботі є". Він мало говорив, не робив зайвих рухів. З усіма був у гарних стосунках. Кілька останніх років носив слуховий апарат, бо погано чув. Коли в когось поруч дзвонив телефон, його апарат свистів.
Василь Бородай — автор пам"ятника Щорсу на столичному бульв. Шевченка, Лесі Українці, Батьківщини-матері на території Музею Вітчизняної війни. Наприкінці лютого від його композиції засновникам Києва на Дніпровській набережній відвалилася задня частина. Її взявся відновлювати його онук — 26-річний Василь Бородай.
— Василь Захарович тяжко це переживав, — розповідає художник 67-річний Феодосій Гуменюк. — Кілька днів після цього сумний ходив, ні з ким не говорив. Він зробив багато скульптур, бо за це платили гроші. Василь комунякою був, нічого національного не робив. На старості літ захопився оголеними жінками. Робив невеличкі етюди, потім переводив їх у бронзу.
Коментарі