"Боюся залишитися самотньою, — пише 65-річна Ніна Петрівна з Черкас. — Мене турбує глухота. Мати розповідала, що прадіда колись прокляли. Після того всі в сім'ї недочувають. Проблеми зі слухом є в сина. Часто болить голова, на роботу влаштуватися не вдається. Сердиться, що передала глухоту йому. Він має доньку-студентку, а гроші заробити не може. Ми допомогли йому з дружиною купити двоповерхову хату за 50 тисяч доларів. Щоб зібрати гроші, тримали господарство, продавали свиней і корів. А невістка цього не цінує. Збираються їхати в Чехію на заробітки".
Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Кладе долоню на чорно-біле фото жінки в ситцевому халаті. На голові — завивка. На звороті підпис "1991 рік".
— Проблеми зі слухом у вашій родині — не рідкість. Прокляття не бачу. Це вроджене й передається по лінії матері. Внуки цього не успадкують. Сину варто звернутися до лікаря й підібрати слуховий апарат. Як звикне до нього, зможе знайти роботу й забезпечувати сім'ю. На заробітки до весни їхати не раджу. У травні влаштуються на сезонні роботи. Гарно зароблять і повернуться додому.
"Я одинока пенсіонерка, яку ледь не ошукали сусіди, — розповідає в листі 80-річна Людмила Павлівна з Київської області. — Треба було робити термінову операцію. За пів години до цього я поспішно оформила заповіт на дочку сусідки. Уклали договір. За квартиру вони обіцяють мене доглядати й поховати, коли прийде час. Два місяці лежала в лікарні. Ключі від помешкання були в сусідки. Коли я повернулася додому, побачила, що зникли цінні речі. Незабаром у подушці знайшла скручений дріт. Він прорвав наволочку. Спалила подушку на перехресті доріг. Ключі від квартири в сусідки забрала, але речі продовжують зникати. Хочу розірвати той договір і переписати квартиру на хрещеницю".
— Хрещениця не готова опікуватися вами, навіть за умови, що отримає квартиру. Не поспішайте сваритися із сусідкою, бо вона ще виручить не раз: за ліками сходить, продукти принесе. До зникнення речей не причетна. Згадайте, хто заходив у гості й мав доступ до вашої схованки. Пильнуйте за документами.
"Донька Наталія закінчила університет із золотою медаллю, — пише вінничанка Оксана, 58 річна. — Влаштувалася на роботу, про яку мріяла ще у школі. Ми не підозрювали, що це стало причиною її нещасть. Коли прибирала в її кімнаті, знайшла прощальну записку. Там Наташа зізналася: начальник погрожував їй, що звільнить, якщо не спатиме з ним. Просила вибачення за те, що не хоче далі жити. Я в сльозах побігла шукати дочку. Добре, що вона не встигла наробити дурниць. Зустріла її під будинком старшої доньки. Прийшла туди з племінницею попрощатися. Це стало для нас гірким уроком. Пів року я наполягала, щоб вона ходила до психолога. Давно має іншу роботу, але чоловіків не підпускає. Чи вийде Наталія заміж? Чи наважиться на стосунки?"
— Донька вийде заміж у 28 років. Із майбутнім чоловіком знайома. Поки вважає його другом. Все налагодиться цієї весни. Не картайте себе. Вберегли доньку від найбільшого гріху. Попереду в неї світле та прекрасне майбутнє. З колишнім начальником життя зведе ще не раз. Нехай не мститься негіднику, бо занапастить власну кар'єру.
"Хотіла заробити грошей, поїхала в Німеччину, — пише вінничанка Аліна, 29 років. — Дітей — 4-річного Сашка і 7-річну Злату — залишила на матір. Вона тиждень гляділа, а тоді заявила: "Повертайся, я втомилася". Чоловік Олексій — далекобійник. Вдома буває раз на два місяці. Всі гроші віддає свекрам. Вмовляла маму потерпіти, обіцяла віддати третину заробленого їй. Але мусила все покинути й заплатити роботодавцю неустойку. Заробила 800 євро, з них 500 віддала. Вдома роботу знайти не можу. Ніхто не хоче влаштовувати матір, яка часто бере лікарняні".
Біоенергетик запалює свічку, обводить навколо фото Аліни — високої білявки в синьому пальті. Поруч стоїть чоловік у зеленій куртці та шапці-вушанці. Подружжя позує біля входу в ресторан, де торік святкували 30-річчя Олексія.
— Роботу знайдете. Але щастя, спокій і гроші це не принесе. Поговоріть відверто з чоловіком. Заощадження, які у свекрів, вкладе в нерухомість. Влітку обиратимете нове помешкання для сім'ї. Розкажіть йому про потреби. Озвучте суму, якої бракує, щоб почуватися матеріально захищеною. Він піде назустріч. Доки діти не виростуть, не шукайте заробітку за межами країни.
"Маємо двох синів, які подарували трьох онуків, — розповідає в листі киянин Олександр Дмитрович, 83 роки. — Старший живе за кордоном, був військовим. Його доньці 34 роки, а синові — 28. Обоє досі без пари. Молодший син мешкає з нами в одному місті. Віта, онука від нього, вискочила заміж у 18 років. Але її чоловік виявився ігроманом і наркоманом. Промучилася три роки. Зараз живе з іншим, але дітей не має, хоча в нього є дитина від першого шлюбу. Чи дочекаємося ми з дружиною правнуків?"
Вкладає в конверт фото молодшої внучки — брюнетки в чорній сукні й босоніжках на високій платформі. Жінка має татуювання на нозі.
— Вікторія завагітніє до кінця року. Народить хлопчика. Старша онука вийде заміж влітку. З нареченим кілька місяців житимуть у цивільному шлюбі. Внук побереться до 30 років. За дружину візьме іноземку. Сім'ї важко буде з цим змиритися, бо розірве стосунки з українкою. До 2025 року бавитимете трьох правнуків.
3 
1
Коментарі