— Найстрашніше — брати руками кота. Вони дуже кусючі, коли перелякані — так захищаються, — каже 27-річний Михайло СТОРОЖУК. Майже п'ять років тому він разом із зоозахисницею Любов'ю Кравчук створив Команду порятунку тварин Києва. За цей час її співробітники допомогли понад 5 тис. тварин.
З Михайлом Сторожуком зустрічаємося на столичній станції метро Славутич. Він приїздить на темно-зеленій іномарці. Цією машиною їздить на виклики.
— Сьогодні у мене вихідний. Займаюся встановленням кондиціонера, щоб тваринам не було спекотно під час транспортування, — Михайло закриває капот машини і запрошує в салон. На задньому сидінні лежить його червона куртка з назвою служби, мотузка, пластикова коробка для невеликих собак і котів.
Чоловік навчався в університеті "Київський політехнічний інститут" на програміста. За спеціальністю не працював.
— Моїм хобі було дигерство — дослідження підземних комунікацій. З часом почав підробляти спелеологією. Потім займався промисловим альпінізмом та утепленням квартир, — розповідає Михайло. — Якось прочитав пост у соцмережі про кота, якого ніхто не міг зняти з дерева. У коментарях залишив свої контакти. Відтоді почалося.
Спочатку мав один-два виклики на тиждень. Інформація про Команду порятунку тварин стрімко поширилася після того, як урятували пса, який опинився на острові в Дніпрі. Він дійшов до нього кригою, а потім лід розтанув. Собаку перевіз у човні. Після цього нам зателефонували з ДСНС. Запитали, чи можуть передавати наш номер на подібні виклики, адже в їхні обов'язки допомога тваринам не входить.
У Команді працює семеро рятувальників. За три дні мають по 400 викликів. Виїздять на 50 виїздів.
— Диспетчер фільтрує звернення. Відмовляє, коли люди просять забрати хворого кота чи собаку на вулиці, — пояснює Михайло. — Найнезвичніший виклик надійшов із передмістя Києва. Подзвонила бабуся і сказала, що на її городі пасеться динозавр, їсть кабачки. То була ігуана. Жила у людей з сусіднього села. Втекла крізь відчинене вікно. Лісом пробігла п'ять кілометрів. Ящірку впіймали і повернули власникові.
Часто доводиться займатися дикими тваринами: лисицями, косулями, лосями. Останні — найнебезпечніші. Може вбити людину ударом копита.
Минулого літа один переплив Дніпро і забіг в Оболонський район. Міг створити на дорозі аварійну ситуацію. Ловили його разом із співробітниками зоопарку. Вистрелили з пневмопістолета зі снодійним. Відвезли за місто і випустили в лісі.
Нещодавно телефонувала жінка, у квартиру до якої залетів кажан, — продовжує Сторожук. — Не змогли відразу виїхати, бо всі машини були зайняті. Попросили її до нашого приїзду накрити тварину відром чи коробкою. Вона погодилася. А потім подзвонила і сказала, що викинула кажана на вулицю. Вдень цього робити не можна, бо вони стають легкою здобиччю для хижаків. Нещодавно о третій годині ночі зателефонував чоловік. Сказав, що до нього залетів поранений кажан. Ми прибули за 10 хвилин, та чоловік встиг викинути тварину у вікно. Поранені кажани часто помирають. Їхнє вбивство карається законом, бо занесені до Червоної книги.
Найчастіше виклики пов'язані з котами. Влітку важливо не залишати вікно у режимі провітрювання. Москітну сітку кіт легко виб'є. Якщо тварина застряє головою, помирає майже відразу, коли тулубом — протримається до години. У домі не має бути відкритих вентиляційних труб, дірок у стінах. Якось нас викликали, бо кошеня застряло у дірці в стіні між туалетом і ванною. Перфоратором розбирали конструкцію.
Команда порятунку тварин фінансується пожертвами від громадян. Середня собівартість виклику — 300 грн. Та платять не всі.
— Гроші потрібні на спорядження, заправку та ремонт автомобіля. Однак люди, які побачили кота на дереві, часто не оплачують виклики. Працюємо на ентузіазмі, бо тварину в біді покинути не можемо. Зарплата рятувальника становить від 3 до 10 тисяч гривень.
8 
35413
Коментарі