— После смерти Андрея меня постоянно сопровождают мистические истории, — розповідає про музиканта Андрія Кузьменка 34-річна Олена Слюсаренко, учасниця групи "Пающіє труси".
У неділю, 21 червня, спілкуємося у холі стадіону "Арена Львів". Олена готується до виступу на концерті пам'яті Андрія Кузьменка. Вбрала довгу білу сукню, світле хвилясте волосся зібрала догори. Згадує, як восени "Пающіє труси" знімали кліп на пісню "Мама Інстаграма".
— Це було в мене вдома. Прийшли Кузьма і троє дівчат, — говорить Слюсаренко. — Андрій на свій смартфон знімав епізоди кліпу. Потім віддав монтувати відео і воно зникло — хтось щось не зберіг. Коли минуло 40 днів по смерті Андрія, зібралися обговорити наші плани. Володимир Бебешко (продюсер гурту. — "ГПУ") каже: "Уявляєте, мені вчора скинули частинки того відео, що Кузьма знімав. Але там одні фрагменти збереглися. Зберіться з дівчатами, познімайтеся ще. І додамо до тих кусків, без сюжету".
Вдома вирішила навести лад у тумбочці зі всяким непотребом. Випадково знаходжу аркуш, на якому рукою Кузьми написано вісім пунктів сценарію до кліпу. Коли він прийшов тоді до мене, сказав: "Мала, ану завари мені каву і дай листок з ручкою". Звернула увагу на нього, бо мав коричневу пляму. Кузьма тоді каву розлив. Розгортаю аркуш, а на зворотньому боці обведена ручкою його долоня і слова: "Дякую вам за те, що ви зі мною". Зразу до Бебешка подзвонила: "Знімаємо кліп так, як хотів Кузьма".
Після смерті Андрій Кузьменко приснився співачці раз.
— Це було тиждень тому, — продовжує Олена. — Досі мурашки по тілу. Бачу вві сні ресторан "Партизан" під Києвом. Кузьма там часто виступав, і ми разом з ним. Наче сидимо за столиком з дівчатами, поруч зірки шоу-бізнесу. Далі — батьки, дружина, донька Кузьми. Андрія нема. Усі по черзі виходять на сцену, говорять щось про нього, співають його пісні. Паралельно тривають кастинги, когось кудись відбирають. Повний каламбур.
Крізь сон відчуваю, як Кузьма б'є мене по ключиці великим пальцем. Хоче розбудити і щось сказати. Чую, як справді болить ключиця. Досі маю у ній біль. А він усе стукає: "Прокинься, прокинься. Мала, хочу тобі щось сказати. Я не можу прийти до тебе в сон, вставай!". А я боюся відкрити очі. Розумію, якщо зараз його побачу — помру з переляку. Вже реально прокинулася, але далі відчуваю стукіт по ключиці. Зі страху перевертаюся набік, накриваю голову ковдрою і засинаю. Тут чую слова Андрія: "Не треба нікого, хай буде один Вакарчук".
Не знаю, що ці слова означають. Може, сон невипадковий — саме у той час, коли йдуть розмови про те, хто замінить Кузьму у "Скрябіні".
2 лютого, коли у ДТП загинув Андрій Скрябін, Олена прокинулася вдосвіта.
— Мене наче щось давило у грудях, — говорить. — Я встала, вирішила запалити церковну свічку. Поставила на столі у скляному підсвічнику, пішла на кухню. І за 2 хвилини чую дзенькіт розбитого скла. Думаю: "Кішка!" Але ні — вона біля мене. Зразу здогадка: хтось помер. Я в кімнату — підсвічник розбитий вщент, а на підлозі вже килимок горить. За кілька годин дзвонить Бебешко і каже: "Альонка, сядь". Зрозуміла — почую щось страшне.
Олена познайомилася з Андрієм 2008-го. Прийшла на прослуховування до нового дівочого гурту "Пающіє труси". Під час відбору учасниць Кузьменко звертав увагу на їхню зовнішність, а не на вокальні дані. Репертуар гурту мав висміювати український шоу-бізнес.
— Андрій був для нас і татом, і другом. Усі наші пісні, окрім однієї, — його. Вчив завжди залишатися людиною, бути чесною, відвертою. Бо фальш, пластмасовість нікому не потрібні, — додає.
1 
1
Коментарі