"У ворожіння ніколи не вірила, — каже 34-річна Марія Баранчук з Івано-Франківська. — Але два роки тому наворожила собі чоловіка. Вдруге вийшла заміж, народила сина Андрія. От і не вір після такого".
Із першим чоловіком прожили майже вісім років. Розлучилися, бо почав пити, міг ударити.
— Щоб менше бувати вдома, брала наднормову роботу. Тоді й потоваришувала з Остапом. Він був неодружений, на рік молодший. Привітний, вихований. Колеги позаочі нас називали коханцями. Я трохи дратувалася, але близько до серця не брала. Поплещуть язиками та й перестануть.
12 грудня 2008 року Марія з подругами зібралася ворожити.
— Я спочатку віднєкувалась, але дівчата не відставали. Почали з чобіт. Чий чобіт першим дійде до порога, та вийде заміж до наступної зими. Мій дійшов перший. Дівчата сміялися, що ховаю жениха.
Потім подруги вирішили дізнатись імена суджених. Треба було вийти на вулицю й запитати в першого стрічного, як його звати.
— На вулицю виходити було ліньки. Вирішили телефонувати. Набирали перший-ліпший номер, якщо відповідав чоловік, питали, як його звати. Коли прийшла моя черга, то я почула — Остап.
Останнім ворожінням було гадання зі свічкою перед дзеркалом. Марія взяла свічку, запалила. Стала перед дзеркалом і тричі промовила: "Андрію, Андрієчку, на тобі копієчку. А ти здійсни бажаннячко. Ми дівки молоді, дівувати не хочемо, а за те тобі віддячимо".
Згадує, що відчула, як по тілу пробігли мурашки. Вогонь свічки затремтів, і їй здалось, що в дзеркалі за спиною стоїть високий чорнявий чоловік.
— Перша думка пробігла — Остап, — каже Марія. — Озирнулася, позаду нікого не було. Дівчатам нічого не сказала. Через два місяці Остап запропонував стати його дружиною.
Вікна й двері слід зачинити
Кількість учасників ворожіння залежить від обряду. Ворожити із дзеркалом дівчині слід самій. У кімнаті не має бути нікого, навіть тварин. Вікна й двері слід зачинити, — каже столична провидиця та цілителька Русаліна. — Ворожити на попелі можна гуртом, на імена суджених гадають тільки дівчата. Для чоловіків обряди ворожіння такі самі. Вони мають гадати на суджену. Але вважають, що чоловіки не дуже цим цікавляться.
У звичайні дні ворожити не виходить: гадання не збувається чи не вдається. Якщо людина не має навичок, їй складно побачити образ у кавовій гущі чи обличчя судженого у дзеркалі. А святкові дні самі по собі магічні.
Є прикмета: якщо в гостях потай від усіх взяти з ялинки маленьку іграшку або цукерку і загадати бажання, воно збудеться. Цю річ треба берегти до кінця свят.
2 
1
Коментарі