Киянка Нінель Базиленко, 46 років, розписує хустки, які коштують від $400. Живе вона на Троєщині, працює вдома. А зустрічаємося ми біля намету на Андріївському узвозі. Художниця виходить сюди торгувати на свята, інколи — у вихідні.
До намету пані Нінель прикріплена табличка "Руками не трогать". Усередині висять шалі й хустки, розмальовані салатовими листочками, рожевими ірисами та чорними метеликами в жовту крапинку. Художниця сидить на розкладному стільчику з хутровим сидінням. День сонячний, але вона в теплій синьо-жовтій куртці та береті.
— Чому у вас таке незвичне ім"я? — питаю.
— Гадаю, батьки назвали мене на честь Леніна, тільки навпаки — Нінель. Мама від мене ховала олівці, бо я була лівшею. У школі писати змушували правою, а малюю все одно лівою. Симетричні деталі зображаю двома руками, — показує ідентичні листочки обабіч стебла.
Упівголоса вона пропонує зайти за намет. Каже, що там відкривається чудовий краєвид.
— Найважче працювати на замовлення, коли є конкретний термін, — зітхає. — Тоді, шукаючи натхнення, беру велосипед і їду в парк. Шовк треба закріпити в рамці, потім нанести малюнок, тоді заповнити контури клеєм з трубочки, щоби кольори не змішалися. Потім тканину розписують.
Фарбу купую дуже дорогу, — розповідає. — 100 грамів коштує 25 гривень. На одну хустку іде кілька баночок. Зате така фарба не стирається. Одну хустку розписую більш як місяць.
Вона дістає з чорного кулька альбом і показує картину: по всьому полотну — дрібненькі біло-рожеві квіточки.
Раніше вона займалася чаклуванням
— Один неправильний штрих — і полотно можна викидати. Зате цю хустку продала за 700 доларів! Прийшло подружжя, подивилося і, не торгуючись, купило. Жінка сказала, що це енергетично потужна робота, — хвалиться. — Якби запросила більшу суму, вони легко віддали б, це точно. Найчастіше мої хустки купують іноземці — американці, канадці, австралійці. За кордоном таке цінують, — знову розгортає фотоальбом. — Подивіться, це — дружина Стінга, — показує газетну вирізку. — Вона у шовковій сукні, розписаній вручну. Така річ коштує більш як 50 тисяч доларів. Я, звісно, таких сум не заробляю.
Нінель розповідає, що живе з 16-річною донькою Ангеліною, яка готується стати мистецтвознавцем.
— Прибуток від великих робіт відкладаю на навчання дочки. А живемо ми за хлібні картки: так художники називають маленькі картини, які швидко розходяться і недорого коштують, — поправляє окуляри.
Про колишнього чоловіка — Дмитра — розповідає неохоче. Він займався бізнесом — продавав парфуми й косметику. Хотів, щоб і Нінель перестала малювати й почала допомагати йому.
— Ми були забезпеченими людьми, але я відчула себе просто в клітці, — скрушно хитає головою. — П"ять років тому розлучилася. Я навіть від аліментів відмовилася. Це мені духовна наставниця порадила, — понижує голос. — Її пророцтва завжди збуваються. Раніше вона займалася чаклуванням, має навіть міжнародний диплом білої магії. Але потім покаялася. Тепер вірить у Бога й лікує людей травами. Ми з дочкою, за її порадою, їмо лише сирі овочі. Причому не різані, — серйозно додає. — Інакше з них енергія зникає.
Наостанок питаю, кому з відомих людей хоче розписати одяг.
— Хто у нас найстильніший політик? — риторично запитує Нінель. — Звісно, Юля Тимошенко. Може, колись так воно і буде.
1959 — народилася в Києві
1978 — закінчила республіканську художню школу
1984 — закінчила Київський художній інститут, працювала художником на Держтелерадіо
1985— одружилася з підприємцем Дмитром Сандуляком; взяла участь у республіканській виставці в Москві
1989 — народила дочку Ангеліну
2006 — член Національної спілки художників
1 
1
Коментарі